Game over

_{Рик подивився на годинник. Зібратися вдруге сьогодні вони вже не встигнуть. Завтра п’ятниця. Черговий похід у Заекрання призначений на суботу, тобто на післязавтра, значить, завтра цілком можна ще раз зібратися й обговорити його припущення. Хоча що це змінить? Рішення йти на допомогу Великому Процесору й Чипсету вже прийнято, просто треба краще підготуватися. Треба продумати можливі ситуації. Рик включив пошуковик і почав шукати в Інтернеті необхідну інформацію.}

РОЗДІЛ з Знову в грі

_{У суботу вся компанія зібралася в Рика. Він розповів друзям про свої здогади.}

_{- Ти знаєш, — задумливо сказала Шана, — я теж звернула увагу, що чотири рівні охороняються дуже погано і заекранників на них немає, зате п’ятий рівень практично неприступний.}

_{- Значить, який висновок можна зробити?}

_{- Який? — Кадим аж подався вперед і відкрив рота.}

_{- А висновок такий, — Рик перебільшено серйозно подивився на Кадима, а той навіть піднявся на стільці, - а висновок… якщо… якщо… якщо Кадим буде такий нетерплячий, то він або щелепу зверне, або шлунок застудить!}

_{Шана й Васла попадали від сміху, Кадим розгублено подивився на друзів, а потім і сам зареготав. Рик витер сльози.}

_{- Ну, гаразд. Облиш жарти. Факт — заекранників за всю гру я не зустрів. Виникає питання: а де вони? Я розумію, що глюків й іншої погані можна зробити багато, але ж не скільки-завгодно, а скільки дозволяє комп’ютерна пам’ять! І заекранників Гірея затягла до себе теж не один десяток. Де вони всі? Якщо їх немає, то, виходить, їх використовують в іншому місці? У якому?}

_{Кадим традиційно поліз п’ятірнею в потилицю, Васла засопів.}

_{-Це… ну… звичайно… Загалом, цього, Чипсета, тримають… тобто… як його… блокують, ось! Ну, і Великого Процесора охороняють… ну, і всіх там.}

_{- Васла, це ж копійки! Глюків можна наробити десятки тисяч! На охорону досить сотні, ну, тисячі. А інші? А заекранники?}

_{- Слухайте, — не витримав Кадим, — ми підемо в Заекрання чи будемо до вечора розмови розмовляти?}

_{- Ах ти, поспішайло! Ти що, не розумієш, що перед тим, як лізти в Заекрання, треба все гарненько обміркувати?}

_{- Що тут думати! — не на жарт розійшовся Кадим. — По пластмасовій пляшці води з собою — і вперед! Будуть виступати — води на рушники і на грибки, як минулого разу, і гайки…}

_{- Дуже гарний план, — глузливо сказав Рик, — а ти подумав, якщо Гірея використовує монітори як канали проникнення до нашого світу,}

_{то ти стрибнеш зі своїми пляшками просто їй у руки? Якщо те, що ми припустили, правда, то в них там тепер найгарячіша точка!}

_{- Водою їх усіх!}

_{- А якщо не вийде? Минулого разу після короткого замикання Великий Процесор усю систему запустив знову, а хто запустить цього разу? А якщо вона не перезапуститься? Як додому повернемося? Я згоден, поспішати треба, та квапитися не можна. Щодо пляшок з водою, думка гарна, але з’являтися в Заекрання через кабінет Гіреї небезпечно. Найкраще вискочити в Заекрання на четвертому рівні гри.}

_{- А вийде? — запитала Шана.}

_{- А хто заважає спробувати? Пляшки в мене є, десь у кладовці лежать. Тато навесні за березовим соком ходив, от і залишилися. Рушників немає, а ось якісь ганчірки непотрібні в мами є, у тій же кладовці подивитися треба.}

_{За кілька хвилин друзі знову сиділи біля монітора, тримаючи в руках боєзапас: по пляшці з водою й по шматку ганчірки. Кадим сходив до сусіда й знову відніс портрет кицьки, так би мовити, запасний шлях відступу. Перед тим, як включити комп’ютер, він сказав:}

_{- Здається все готово. Значить так, спробуємо вискочити на четвертий рівень. Найвірогідніше, Чипсет десь на п’ятому — створив оборону й чекає підмогу, але пхатися туди без зброї не можна. Треба роздобути хоч один автомат. І, звичайно, треба шукати Чипсета. Коли знайдемо, тоді буде простіше. Без нього нам з Гіреєю не впоратися. Нині нам не тікати від неї треба, а перемогти, а це зовсім інша справа.}

_{За комп’ютер сів Кадим. Він швидко й спритно дійшов до четвертого рівня.}

_{- Ну що, поїхали?}

_{- Enter! - вигукнули всі хором. Екран зарябів і вкрився блакитнуватим серпанком.}

_{- Кадиме, ти перший!}

_{Той міцно притулив ліктем пляшку з водою й пірнув в екран.}

_{- Васло! — скомандував Рикпет.}

_{Васла важко зітхнув, але слухняно, без поспіху, акуратно засунув пляшку у величезну кишеню спортивних штанів, підійшов до монітора.}