Game over

_{- Хлопці, циклоп! Тікаймо звідси! Згадайте попередження Чипсета!}

_{Рик підняв автомат і поклав палець на спусковий гачок. Шана вчинила так само. Але ніхто жодного разу не вистрелив. Вони самі не знали, чому. Обоє пам’ятали застереження Чипсета: стережіться циклопа! Дуже просто! П’ять секунд — і нікого не треба боятися! Але чи то обоє були приголомшені цим жахливим ревінням, чи то вражені}

_{його страшним виглядом, тільки жодного пострілу не пролунало. Циклоп продовжував ревіти й розмахувати страшними руками. Від його кроків здригалися стіни.}

_{Рик відступив.}

_{- Ідемо!}

_{Усі четверо, не повертаючись, позадкували до дверей. Поки пройшли десять метрів, які відокремлювали їх від виходу, друзі зазнали ще однієї атаки сталевих бабок. Одна з них устромилася в дерев’яні двері й тріскотіла крилами, не в змозі висмикнути гостру голову з несподіваної пастки. Васла, не зронивши жодного слова, ударив ножем і зрізав те, що виступало. Крила, навіть упавши на підлогу, продовжували тріскотіти.}

РОЗДІЛ 4 У пошуках Чипсета

_{На сходах друзі зітхнули з полегшенням.}

_{- Нічого собі! — відсапавшись, прокоментувала Шана. — Я туди більше не піду! Як згадаю зміюку, то й зараз знепритомніти хочеться.}

_{- Авжеж, — погодився Кадим, — це не для нервових! А як тобі циклопчик? Рику, а чому ти його не…}

_{- Кадиме, а який сенс був його кінчати? П’ятий рівень ми не пройдемо, це й так зрозуміло. Давайте краще подумаємо, що робити? Як нам пробитися до Чипсета? А може, знак який подати, що ми тут?}

_{- Це… Я хотів чого… Ну… сказати хотів. А чому вирішили, е-е-е, що Чипсет тут?}

_{На мить усі замовкли, а потім, вражені, дивилися на Васлу.}

_{- Васло, ти геній! — і Рик з радості щосили ляснув друга по спині.}

_{- Боляче ж, — поморщився усміхаючись Васла.}

_{- Терпи! Геніям завжди діставалося. Правильно! Що тут Чипсету робити? Якби він зміг наплодити стільки всяких штучок, то він би, мабуть, напав на Гірею. Хіба не так?}

_{- Тоді хто ж тут засів?}

_{- Гірея, бісові віники, хто ж іще?}

_{- Схоже… — погодилася задумливо Шана. — Пам’ятаєте, коли Рик лежав непритомний, Чипсет зв’язувався з Великим Процесором? А потім пішли перешкоди, а Чипсет ще здивувався, де Гірея взяла комп і як увійшла в мережу? Тут у неї й був запасний штаб. Тому ніхто й не міг потрапити на п’ятий рівень. Під виглядом гри вона охороняла свій}

_{запасний, а насправді справжній штаб! Тут, мабуть, вона й тримає в полоні Великого Процесора. Так, і циклоп… Чипсет сказав: бережіться циклопа! Виходить, циклоп — це Гіреїні штучки! Він захищає п’ятий рівень, а значить — тут Гірея!}

_{- А Чипсет десь поруч! — продовжив Рик. — Чим він тепер має займатися? Мусить зробити хоч якийсь комп і грибок. Тільки тоді він зможе боротися з Гіреєю. На п’ятому рівні йому всі сили й час доведеться витрачати на відбиття атак цих верблюдів, змій і глюків, а йому треба працювати й думати, думати й працювати! Де нині найспокійніше?}

_{- На першому рівні. Ось там його й треба шукати!}

_{Друзі, намагаючись дотримуватися тиші, обережно пішли сходами нагору, до приміщень першого рівня. Біля дверей на хвилинку зупинилися, потім Рик вийшов наперед та підняв автомат.}

_{- Шано, ідеш останньою, прикриваєш нас із тилу.}

_{Дівчинка мовчки кивнула головою й слухняно зайняла місце у хвості маленької колони. Рик повільно прочинив двері й, обережно ступаючи, пройшов кілька метрів. У просторому похмурому коридорі було порожньо й тихо. Коридор був не такий довгий, як на п’ятому рівні, та й дверей менше. Швидко просуваючись уперед, дійшли майже до кінця, але слідів Чипсета ніхто не побачив.}

_{- А що буде, якщо…}

_{Рик застережливо підняв руку й завмер прислухаючись.}

_{- А що буде… — знову почав своє запитання Кадим. Рик нетерпляче махнув піднятою рукою.}

_{- Слухай!}

_{Кадим прислухався, і йому здалося, що він почув чийсь спів.}