Game over

_{- А панянку вдома залишили?}

_{- Шано! Агов, Шано!}

_{У відповідь — тиша. Рик вискочив на сходовий майданчик. Там нікого не було.}

_{- Шано! — покликав він.}

_{Хлопці разом з Чипсетом, а це, природно, був він, обнишпорили весь перший рівень, потім усі інші поверхи, крім п’ятого рівня, але все було марно. Дівчинка зникла. Залишалося припустити тільки одне: Шана потрапила в полон до Гіреї. Перебивши чимало глюків, динозаврів і купу ще якоїсь віртуальної погані, повернулися до кімнатки Чипсета.}

_{- От дурило! Ну як же я її одну залишив? Півгодини тому вона мені говорила, що їй одній страшно, а я її залишив! А вона немов відчувала! От же дурна моя голова! — бідкався Рик.}

_{- Препогано вийшло, чого вже тут… Усі ми хороші!}

_{- Ви це… ридати вмієте… тут, як це… думати… ну… треба. А Шана… Шана — це, розумієш… Шана! Вона зможе!}

_{— Ну, добре, начувайся у мене… — сказав Рик голосом, який не обіцяв Гіреї нічого хорошого. — Чипсете, розповідайте, що у вас тут трапилося?}

_{Чипсет сів на старий скрипучий стілець.}

_{- Що трапилося, питаєш? У нас багато чого трапилося, — і Чипсет почав свою сумну розповідь.}

РОЗДІЛ 5 Про що розповів Чипсет

_{- Усе почалося після вашої втечі, - почав сумну розповідь Чипсет. - ВП (так Чипсет називав Великого Процесора) був страшенно обурений, що Гірея продовжувала свої справи із заекранниками. Мало того, що вона ставила під загрозу життя людей із фізичного світу, але ще й не послухалася, коли ВП прямо заборонив їй займатися цими махінаціями. І він вирішив зробити те, що обіцяв: розкласти Гірею на цифру, а всю гру розмагнітити. Після повернення Чипсета ця думка у ВП тільки зміцніла. Але думав він надто довго і це була велика помилка. Зате Гірея часу не втрачала і відключила електрику. Поки ВП зрозумів, у чому справа, і перейшов на аварійне живлення, Гірея встигла відключити його комп’ютери від локальної мережі. Так ВП, хазяїн Заекрання, за кілька хвилин утратив усі свої сили та можливості керувати Заекранням. Послані Гіреєю глюки захопили його в полон. Чому Гірея не звеліла забрати і його, Чипсета, він і сам не знав. Мабуть, спочатку вона про нього забула, а коли згадала, то було пізно. Перед утечею він устиг послати електронного листа. Глюки вже вламувалися у двері, коли Чипсет писав, тому не встиг закінчити листа й був змушений відправити, не дописавши кілька слів.}

_{- А що ти хотів сказати про циклопа? — згадавши незакінчену фразу, запитав Кадим. — Чому ми повинні його стерегтися?}

_{- Я не писав нічого подібного.}

_{- Ну, як же? — підтримав Кадима Рик. Він напружив пам’ять, згадуючи текст. Там було написано так: «бережіте циклопа він…» і далі обрив, причому слово «бережіться» було написано з помилками.}

_{Чипсет сумно посміхнувся.}

_{- Помилка в слові справді є, але не та, про яку ви подумали. Літера «с» там поставлена замість м’якого знака.}

_{- Тобто «бережіть циклопа»? Чого це ми повинні берегти цього виродка? Глюк — він і є глюк. Якщо не…}

_{- Я теж глюк, — тихо зауважив новий товариш.}

_{Кадим зніяковів.}

_{- Так, але ж не злий… - спробував виправдатися Рик. — А адреса? — переводячи розмову на іншу тему, запитав він.}

_{Чипсет тільки рукою махнув.}

_{- А пошукові системи для чого? Адреса — це нескладно. А ось циклоп… Циклоп — ніхто інший, як ваш колишній друг Оріг.}

_{- Що?!}

_{- Так, — сумно підтвердив Чипсет, - це сталося* майже на моїх очах. Гірея перетворила його на циклопа відразу після вашої втечі. Спочатку вона сказала, що він ні в чому не винний і вона зробить його гігабайтом. Веліла підійти до перетворювача й покласти на нього руки. Оріг виконав наказ. Відразу налетіли глюки й прив’язали до перетворювача. І раптом він став перетворюватися на циклопа. Це було так страшно! Спочатку він почав швидко рости, укриватися густим волоссям, одяг порвався, тіло вкрилося мерзенною рудою шерстю, а очі злилися водне. Як він намагався відірвати руки від перетворювача! Як він кричав! Його крик перейшов в оглушливе ревіння, й, зрештою, Оріг перетворився на циклопа.}

_{- Яке щастя, що ми його не вбили!}

_{- Ви його вже бачили? — жваво запитав Чипсет.}

_{- Так, — відповіли друзі й коротко розповіли про свою спробу проникнути на п’ятий рівень.}