Game over

_{Зрозумівши, що Гірея рано чи пізно почне його шукати, Чипсет вирішив знайти собі який-небудь притулок. Подумавши, що, коли шукають, завжди найтемніше місце біля самісінької лампи, він вирішив сховатися під боком у Гіреї. Ніхто за весь час перебування в цій кімнаті жодного разу його не потурбував. Після ретельних пошуків на різних рівнях гри він знайшов майже все необхідне для виготовлення перетворювача.}

_{- Складанням цієї штуки я й займаюся зараз, — закінчив Чипсет свою невеселу розповідь.}

_{Рик на хвилинку замислився.}

_{- Добре, зберете ви грибок, тобто перетворювач, а далі що?}

_{- Як що? Створю свою армію й почну з Гіреєю війну.}

_{- А далі що?}

_{- Здобуду перемогу й розкладу її саму та її армію на цифру, звільню ВП, і все буде як колись.}

_{- А якщо перемогу одержите не ви? А що буде з ВП і Шаною, якщо ви почнете війну? Крім того, є ще дуже важлива річ, якої ви, цілком імовірно, поки не знаєте. Гірея навчилася матеріалізовувати глюків не лише у віртуальному світі.}

_{- Що ви маєте на увазі? — стривожено запитав Чипсет.}

_{- Саме те, про що ви подумали. Глюки потрапили в наш світ. Васла бачив глюка на власні очі, - Васла ствердно кивнув головою, — правда, одного. Але де один, там і тисяча!}

_{- Вона все-таки вирішила це завдання!}

_{- Вона використовувала монітори заекранників, щоб глюки потрапляли до нас. Тепер, якщо Гірея побачить, що програє війну, вона просто сховається в нашому світі, і ви її ніколи не знайдете. Це перше, а друге — ВП, а тепер і Шана, ймовірно, стали її заручниками. Що вона з ними зробить, якщо зрозуміє, що програла? Або почне торгуватися й виторгує все, що програла, бо ВП і Шану треба звільнити за будь-яку ціну, або розкладе ВП на цифру, а Шану перетворить на якого-небудь монстра.}

_{- Ти добре мислиш, — Чипсет з повагою подивився на Рика. — І що ти думаєш робити?}

_{- Нам треба вирішити два завдання, — Рик загнув мізинець. — Звільнити ВП і Шану — це раз. І, - він загнув підмізинний палець, — перекрити Гіреї доступ у наш світ — це два.}

_{- Якщо вона з Шаною щось зробить, я її на шматки порву, — Кадим блиснув очима.}

_{- Це… а чого баритися? Ти того… Зараз і порви…}

_{Уся компанія невесело розсміялася над зауваженням Васли.}

РОЗДІЛ 6 Візит до палацу

_{- А що, — запропонував Кадим, — вода є, ганчірки є, он розетку розберемо і влаштуємо коротке замикання. Поки Гірея оговтається, ми її скрутимо як миленьку!}

_{- Не вийде! — сумно сказав Чипсет.}

_{- Чому?}

_{- Бо ми тепер не в палаці, а в грі. І тому, що ми на різних рівнях: Гірея на п’ятому, а ми взагалі в демоверсїї. Коротше, якщо влаштувати коротке замикання, то електрику виб’є тільки на нашому поверсі. Так побудована електрична мережа.}

_{- Так, це… як його… ситуація… — невесело підсумував небагатослівний Васла.}

_{- Чипе, а до палацу потрапити можна? — запитав Рик.}

_{- А там що? — запитанням на запитання відповів Чипсет.}

_{- Не знаю… Але нині все погано. Шана й ВП у полоні, Оріг — циклоп, дороги назад немає. Способів перемогти Гірею теж поки не видно. Значить, треба шукати… Якщо Гірея тут, то, може, в її кабінеті можна}

_{знайти що-небудь таке, що можна використати для перемоги? Може, у кабінеті ВП… Хоч яку-небудь зачіпку!}

_{Чипсет замислився на кілька секунд.}

_{- Напевно, можна спробувати, — невпевнено сказав він, — для цього треба дістатися до виходу з відеокарти. Такі виходи є на кожному рівні, зокрема й тут, у демоверсії. Усе питання в тому, як цим каналом переміщатиметься людина. Перетворена копія, або глюк, як ви називаєте, це робить просто, а ось людина…}

_{- А що людина? — втрутився Кадим. — Коли ми були заекранниками, ми літали цими каналами, як пташки, по п’ять разів на день, і нічого!}

_{- Але тоді ви літали за допомогою Сили, а тепер її немає. Так що, у кращому випадку, доведеться пішечки, а в гіршому — поповзом.}

_{- Ну що ж, поповзом то й поповзом!}

_{- Тоді йдемо!}

_{Уся компанія вирушила за Чипсетом. Вхід у відеокарту виявився зовсім поруч, через одну кімнату. Трохи помучившись із кришкою, відкрили нарешті досить широкий прохід у трубу. Першим спробував залізти сухорлявий і гнучкий Кадим.}

_{- Нічого! — долетів до всіх за кілька хвилин гучний голос. — Можна йти, тільки дуже зігнувшись. Заздалегідь співчуваю Васлі… З його габаритами це буде важкувато! — і друзі почули приглушений сміх Кадима.}