Game over

_{- Циклоп!}

_{Бігти було нікуди.}

_{- Під ліжка!}

_{Схованка поганенька, але іншої не було. Рик стискав автомат, готовий відкрити вогонь, якщо комусь із друзів загрожуватиме небезпека. Під іншим ліжком Чипсет обнімав дорогоцінний грибок, під третім, накривши грудьми згорток з вінчестерами, лежав Кадим. А під четвертим, намагаючись утиснутися в стінку, тримаючи, немов гранату, пляшку з водою в одній руці, а великий ніж у другій, причаївся Васла.}

_{Двері в кімнату вилетіли зі страшним тріском.}

_{Циклоп відразу побачив, що одного грибка не вистачає. Пролунало люте ревіння, від якого заклало вуха. Він зірвав інші грибки й роздавив їх своїми могутніми долонями. Потім пішов собі кімнатою, ламаючи все на шляху. Нарешті він натрапив на стіл, на краю якого стояла каструля з макаронами. Може, цей стіл і каструля щось нагадали циклопові? Чудовисько з такою силою вдарило об край стола, що другий зметнувся вгору, підкинувши злощасну каструлю, немовби гойдалка. Та злетіла під стелю, кілька разів перевернулася й сіла просто на голову циклопа, розклавши в мальовничому порядку білі макарони просто на його величезних брудних вухах. Ревіння заглушило незрозумілі й неголосні звуки, які дуже нагадували стримуваний регіт. Як би там не було, каструля явно врятувала чиєсь життя.}

_{Гуркіт віддалявся. Дорогою циклоп вибивав усі двері, розбивав усі вікна, руйнував усе, що міг зруйнувати й до чого дотягувалися його довгі й могутні руки.}

_{З-під ліжка викотився Рик. Він задихався від сміху й пилу. Його підтримували друзі. Тільки Чипсет не розумів причини веселощів. Рик коротко розповів історії двох попередніх вправ Оріга з макаронами, після чого Чипсет теж засміявся.}

_{- Досить, — раптом урвав сміх Рик, — посміємося потім, коли Гіреї накостиляємо.}

_{Усі замовкли й пішли до входу в тунель відеокарти.}

РОЗДІЛ 7 Двобій з Гіреєю

_{Що ж відбулося з Шаною? Що трапилося на сходовому майданчику?}

_{Крики хлопців, які увірвалися до кімнати Чипсета, на кілька секунд відволікли увагу Шани від входу на перший рівень. Цим і скористалися кілька глюків, які причаїлися за дверима. Два гарні стрибки, і ствол автомата вперся дівчинці в спину. Шана зрозуміла: якщо вона зараз закричить, хлопці вибіжать на сходи й потраплять просто під вогонь бітів. Маючи один автомат, не знаючи про п’ятьох озброєних глюків, вони не могли вціліти. Саме тому Шана не стала кликати на допомогу, розсудивши, що краще їй одній потрапити в полон, ніж піддати ризику всіх. Глюк із собачками байта зірвав з її шиї ремінь автомата й скомандував:}

_{- Уперед!}

_{Шана швидко покрокувала, намагаючись скоріше відвести глюків від входу на рівень демоверсії. Коли хлопці вискочили на сходовий майданчик, конвой уже заводив бранку в потайний ліфт. Саме тому всі зусилля в пошуках дівчинки та її викрадачів не дали жодного результату. Вона вже давно була на п’ятому рівні.}

_{- Затримана на першому рівні, - доповів черговому з охорони байт, який узяв у полон Шану.}

_{«Добре, що не сказав, де саме затримана, — подумала Шана, — тільки б Гірея не здогадалася про демоверсію».}

_{- Шана?! — здивовано й стривожено скрикнула чарівниця. — Ось кого я найменше хотіла б тут бачити! Відповідай, як ти тут опинилася?}

_{Гірея допитувала її в невеликій кімнаті. За чарівницею стояла охорона — два глюки.}

_{- Відповідай, мерзенне дівчисько! Де твої друзі? Вони разом з тобою? Де вони ховаються?}

_{«Нічого не скажу, — вирішила про себе дівчинка, — нехай навіть на шматочки ріже».}

_{Накричавшись удосталь і не одержавши ніякої відповіді, чарівниця люто грюкнула дверима, кинувши на прощання:}

_{- Почекай, усе розповіси, ти собі навіть не уявляєш, що я тобі приготую!}

_{Шана залишилася одна. Думки були сумними. Полон — штука невесела… У дверях вискнув замок, і в кімнату зайшли два глюки з автоматами.}

_{- Уперед! — кинув один із них і показав на двері. Коридор, яким її вели під конвоєм, був майже порожній.}

_{«Де ж уся ця погань, яка нападала на нас?» — подумала дівчина.}

_{Жодної бабки, жодного глюка, а тим більше верблюда — нікого. Уважно розглядаючи все, повз що вони проходили, Шана помітила одну особливість. Рівномірно, уздовж обох стінок коридору, стояли грибки. Вона точно пам’ятала, що наїнших рівнях грибки вздовж стін не стояли. Може, у цьому й криється таємниця неприступності п’ятого рівня?}