Game over

_{- Ну що ж, — підвів підсумки операції господар, — бодай щось, та є. Перетворювач я можу приєднати хоч зараз, а от вінчестери до ноутбука підключити не можна, тут зовсім інші рознімані.}

_{- Приєднаєш, а далі що?}

_{- Глюків нароблю й пошлю їх на Гірею.}

_{- Це ми вже обговорювали, — зауважив Кадим, — цей план не годиться! Вона тоді за ВП і Шану візьметься.}

_{- Та-а-ак… — задумливо протягнув Васла, — ну… а що, якщо зробити за допомогою цієї штуки таку, е-е-е, гармату-самострілку.}

_{- Яку ще самострілку?}

_{- Ну… — Васла зам’явся, підшукуючи потрібне слово, — ну, таку, щоб сама стріляла. З’явився глюк, а вона по ньому — бах! З’явився верблюд, а вона по ньому кулями!}

_{Чипсет сприйняв ідею Васли серйозно.}

_{- Немає нічого неможливого, можна й гармату зробити. Тільки ми цією гарматою всю гру рознесемо.}

_{- Добре, — погодився Васла, — нехай не гармату, нехай кулемет. Кулемет навіть краще. Точно не промажеш.}

_{- А може, зробити спеціальні скафандри? Такі, щоб ані куля не брала, ані слина верблюда? А що, — зайнявся ідеєю Кадим, — одягнемо й пішли собі! Клас! По нас глюки палять, а нам хоч би що!}

_{- То як, зможеш? — запитав Рик у Чипсета.}

_{Той замислився.}

_{- Зробити можна, але розрахунки займуть багато часу. Крім цього, силу удару кулі можна розрахувати, а ось склад верблюжої отрути невідомий і сила удару бабки теж. Як, утім, невідома й дія інших Гіреїних сюрпризів. Розрахунок доведеться робити з запасом, а тому скафандр вийде громіздким і важким. Ні, треба шукати інше рішення.}

_{- Це… а невидимими можна нас зробити? Як це… ну… Гірея зробила Голос? Доберемося — і бац!.. схопимо горличку!}

_{- Голос не тільки невидимий, він ще й безтілесний, тобто у нього немає тіла. А нас, якщо виявлять, ніяка невидимість не врятує.}

_{- А як це нас виявлять? Нас же не видно!}

_{- Але ж вага, маса й об’єм залишаться. Будь-який датчик руху таке тіло відразу засіче. А тоді тільки тримайся, заб’ють, як мамонтів у доісторичну епоху, — прокоментував Кадим.}

_{Усі зажурилися.}

_{Раптом Рик підхопився.}

_{- Невидимими? Звичайно! — закричав він. — Треба бути видимими невидимими!}

_{- Як це? — не зрозумів Васла.}

_{-Ти, випадково, не перенапружився? — дбайливо поцікавився Кадим.}

_{Чипсет промовчав. Рик спеціально зробив паузу, щоб цікавість досягла максимуму.}

_{- Ну! Не тягни кота за хвіст! — поквапив його Кадим.}

_{- Ти нас глюками зробити можеш? — запитав Рик у Чипсета.}

_{- Глюками? - розгублено перепитав він.}

_{- Глюками! - радісно підтвердив Рик. — Хто зверне увагу на глюка? Вони всі на одне лице. Нас усі бачать, але ніхто не впізнає! Видимі невидимі!}

_{Чипсет відразу зрозумів простоту й ефективність ідеї Рика й гарячково забарабанив по клавішах.}

_{- Є! — вигукнув він. — Знайшов! Хлопці, я вас зроблю першокласними глюками!}

_{Кілька хвилин довелося почекати, поки завантажиться програма.}

_{- І хто ж буде першим?}

_{- Чипе, а ти того… назад нас зможеш? — поцікавився обережний Васла.}

_{- Та давай! — Кадим уже поклав руку на грибок. — Давай починай!}

_{Чипсет натис клавішу. Спочатку нічого не змінилося. Кадим, усміхаючись, твердо тримав руку на грибку. Потім його став огортати легкий синюватий серпанок. Він поступово ущільнювався, приховуючи від друзів постать Кадима, і нарешті став таким щільним, що його зовсім не було видно. За кілька хвилин туман розсіявся, і всі зойкнули. Замість}

_{їхнього товариша, веселого поспішайла Кадима стояв справжнісінький глюк! Із шоколадними губами, олов’яним поглядом, який нічого не виражає, - тобто все, як у справжнього глюка. Навіть автомат на шиї був, а на поясі висів великий широкий кинджал. Холодок пробіг по спинах хлопців.}

_{- Ей… — обережно торкнув глюка за плече Васла, — ти це… живий?}

_{Глюк характерним рухом повернув голову до хлопчика й бляшаним голосом запитав:}

_{- Ти хто?}

_{- Бісові віники… — перелякано пробурмотів Васла.}

_{- Здрастуй, бісові віники! — чітко сказав глюк і з реготом повалився на підлогу. — Бачили б ви свої фізіономії! — реготав Кадим.}

_{- Та ну тебе! — полегшено зітхнув Рик. — Перелякав мене до смерті!}