Game over

_{- Охороняти! — наказав кілобайт.}

_{Глюки застигли в напружених позах. За кілька секунд до кабінету завели Великого Процесора. Його охороняли четверо бітів. ВП мав вигляд утомлений і недоглянутий. Одягнений він був у пом’ятий сірий костюм і такого ж кольору несвіжу сорочку. Тільки блакитна хусточка в нагрудній кишені піджака мала вигляд кокетливий і свіжий. Зовсім не до діла на голову була напнута бордова кепочка з довгим козирком, по якому в’яззю було вишито «Я дуже крутий».}

_{Гірея відірвала очі від екрана монітора.}

_{- Ну, пане Процесоре, що ви надумали?}

_{- До мене треба звертатися з титулом Великий!}

_{- Та облиште! Ви прекрасно розумієте, що давно вже ніякий не Великий!}

_{- Тоді чого ж ти зі мною панькаєшся? Ах, бідненька! Кодів до інтерфейсу з матеріальним світом у тебе немає! Отож, поки коди в мене, я — Великий Процесор! А коди ти ніколи не одержиш!}

_{- Поки коди у вас, ви залишаєтеся Великим Процесором? — перепитала вона. — Дуже добре! Тоді можете вважати, що ви давно вже не Великий, хоча, якщо чесно сказати, ще трішки Процесор. Трішечки. Ось стілечки, — Гірея показала на пальцях, якою, на її думку, маленькою стала його велич.}

_{- До вашого відома, я практично зламала ваші коди, — вела вона далі. — Більше того, мої розвідники вже знаходяться там і дечим займаються. Не вирішене останнє питання: швидкість передачі в матеріальний світ перетворених цифрових тіл. Але й це питання я вирішу найближчими днями, якщо не годинами. Зовсім трохи, і я буду готова завоювати світ! Ви просто не знаєте моїх можливостей! Ви винайшли перетворення цифри в тіло, але не зрозуміли перспективи цієї великої технології. Ви не зрозуміли, що від віртуального тіла до фізичного — один крок. І я цей крок зробила! Що це мені дає? Дуже багато! Хто така людина? Шматок фізичної матерії з один раз заданими}

_{властивостями й практично однаковими програмами. Хіба вона може що-небудь змінити, якщо не може змінити навіть саму себе? Людина не може відновити навіть волосинку на своїй голові! А я можу задати цифровому тілу будь-які параметри! Будь-які! Якщо я захочу, мої біти будуть літати, плавати під водою, однією рукою піднімати машини, ставати невидимими, стріляти з пальців, ніколи не хворіти, не страждати від голоду й спраги. Вони зможуть усе! Хіба люди зможуть перемогти таке військо? Ха!}

_{Від цих слів у Васли під шоломом заворушилося волосся. Чипсет стояв блідий, як крейда. Тільки тепер вони зрозуміли, яка жахлива небезпека загрожує фізичному світу.}

_{Великий Процесор тримався мужньо.}

_{- Гіреє! — сказав він твердим голосом. — Ти навіть не уявляєш, наскільки близький твій кінець!}

_{- Мій? Мій кінець? — зла чарівниця зареготала. — Зв’язати йому руки! — скомандувала вона охоронцям. — Не так! Руками вперед!}

_{Далі почалася знайома процедура прив’язування рук до грибка.}

_{- Мій кінець близький? — знущально перепитала чарівниця. — На цифру! — і піднесла до клавіші «Enter» свій довгий витончений палець.}

_{І в цей напружений момент ніс Васли зачесався, наморщився й Васла… неймовірно голосно чхнув!}

_{- Ап-чхи! — пролунав звук, якого ніколи раніше не чули в Заекранні.}

_{Від цього раптового громового звуку Гірея здригнулася, і палець торкнувся зовсім іншої клавіші. Усі на мить завмерли, а потім немов за командою повернулися туди, звідки почувся цей дивний звук. Васла й Чипсет стояли, неначе статуї, як і належить справжнім бітам.}

_{- Що це було? — здивовано запитала Гірея. — Хто видав цей звук?}

_{- Не можемо знати! — в один голос відповіли друзі.}

_{- Цей звук був виданий за нашими спинами, — збрехав, не поморщившись, Чипсет.}

_{Гірея замислено сіла в крісло.}

_{- Невже це мерзенне дівчисько? Ні, що може зробити древня стара… Ні… А якщо це її приятелі?}

_{- А… — відкрив рот Васла, але Чипсет кресонув його таким лютим поглядом, що Васла тут же замовк.}

_{- І все таки… Покликати двох бітів! — наказала Гірея кілобайту. За мить у кімнату зайшли Рик і Кадим.}

_{- Десь тут ходить баба. Упізнати її просто, іншої такої в усій Грі немає, одягнена в спортивний костюм і білі тапки. Знайти й привести.}

_{- Так, пані, - відповіли обидва біти, чітко повернулися й вийшли з кімнати.}

_{- Гей, хто там? Відключити зовнішній периметр, а то переб’ють своїх же… Бельбаси… Ну що ж, прощавайте, Великий Процесоре!}