Game over

_{- Спасибі всім велике! — він подивився на Шану, яка в образі древньої бабці продовжувала спати на стільці. — Не бійся, дівчинко, усе буде добре! Ну, а Гірея…}

РОЗДІЛ 11 Вп починає діяти

_{- Що ми маємо з устаткування? — запитав ВП після того, як емоції трохи вляглися.}

_{Чипсет мовчки показав на ноутбук і перетворювач. Васла акуратно розгорнув ганчірки, у які були замотані два вінчестери.}

_{- А це звідки?}

_{- Це з вашого кабінету, із розбитих комп’ютерів. Ми не знаємо, що там, та й однаково рознімач від ноутбука не підходять.}

_{- Чипсете! - строго сказав ВП. — У тебе є перетворювач! Міг би розробити перехідник! Помовчіть трошки, дайте зосередитися, а то через ці події в мене мізки шкереберть стали!}

_{ВП повернув кепку козирком назад і поклав пальці на клавіші. Через якийсь час рядки формул з екрана зникли, а з’явився малюнок двох рознімань, з’єднаних шлейфом.}

_{- Ось і все! Перетворюємо!}

_{Грибок огорнув блакитний туман… Чипсет із благоговінням узяв перехідник і передав його ВП.}

_{- Чарівник…}

_{- Який іще чарівник? Перестань розмовляти з придихом! Я тобі не Гірея! Це вона любить таким хлопцям вішати локшину на вуха, а я математик, і тут гола математика! Якби не лінувався, а працював, і ти б так зміг.}

_{- А Шана… — несміливо підказав Рик Процесору.}

_{- Із Шаною нічого не станеться. Нехай вона ще трошки почекає. Треба перекрити доступ Гіреї до інтерфейсу з матеріальним світом. Це зараз найважливіше. Щоб змінити коди доступу, потрібен доступ до сервера. Тут, якщо не помиляюся, мережного порту немає? Так… Потрібен радіолінк… Ну, приймально-передавальний пристрій ми створимо, це не проблема, а ось хто, як і де його в локальну комп’ютерну мережу включить? Чипсете, де в нас є включені мережні порти?}

_{- Палац від комп’ютерної мережі відключений, значить, порт треба шукати тільки тут, у грі, і, мабуть, на п’ятому рівні, де-небудь у штабі Гіреї.}

_{- Судячи з вашої розповіді, там уже зрозуміли, що ви ніякі не біти, і вам туди пхатися не можна.}

_{ВП подивився на Шану, яка продовжувала дрімати на стільці.}

_{- Ось наша єдина надія зараз.}

_{ВП поклав пальці на клавіатуру. За кілька хвилин він тримав у руках два прилади з короткими антенами.}

_{- Це радіолінк, підключення до комп’ютерної мережі без дротів, за допомогою радіохвиль. Єдине, що їй треба зробити, це застромити в порт це рознімач. Усього на кілька хвилин! Треба, щоб я встиг увійти в програму й змінив коди доступу.}

_{- Але Гірея не дурна! Вона ж відразу зрозуміє, що зміна кодів і прихід Шани пов’язані між собою. Ви уявляєте, який це для неї ризик?}

_{- А в тебе є інші пропозиції?}

_{Рик дістав з кишені маленький пластмасовий огірочок.}

_{- Флеш-карта. Тут записаний забійний вірус. Він зруйнує всю операційну систему на сервері Гіреї. Усі її плани накриються мідницею за секунду. Ви приготуєте все для запуску вірусу і, як тільки Шана приєднає радіолінк до мережі, надішлете подарунок. Усі її комп’ютери вирубляться, Шана буде в безпеці, бо перетворювач Гіреї не працюватиме. Усі глюки, усі страшилки на п’ятому рівні, усе зависне.}

_{- А я? А Великий Процесор? — занепокоєно запитав Чипсет.}

_{ВП уже зрозумів усю красу плану, запропонованого Риком.}

_{- Мій хлопчику, нічого не бійся, Рик запропонував дуже гарний план. Зі мною нічого не трапиться, бо я підтримуюся твоїм ноутбуком, а тебе ми зараз перецифруємо на цьому перетворювачі, і ти не будеш залежати від цієї злої тітки. Твій план приймається! — ВП з повагою подивився на Рика. — Говорив я цій дурепі, що з матеріальним світом воювати не можна! Не послухалась… Ну, що ж, нехай тепер нарікає на себе! Ну, а Шана… Я тут подивився свої вінчестери, в одному знайшов потрібну програмку. Я її зроблю колишньою за дві хвилини, так що з цього боку проблем не передбачається.}

_{Рик підійшов до стільця, на якому продовжувала дрімати бабуся, й обережно поторкав її за плече.}

_{- Шано… Шано, прокинься!}

_{З іншого боку підійшов ВП і погладив її по голові.}

_{- Вставай, дівчинко, усе тепер залежить тільки від тебе.}

_{Шана розплющила бляклі старечі очі, змахнула набіглі сльози й питально подивилася на товаришів.}

_{- Шаночко, — присів перед нею Рик, — скажи, як ти себе почуваєш?}

_{- Нормально, — тихо прошепотіла бабуся, — слабість тільки… — вона знову закрила очі.}