- Точно, не виходив, — в один голос підтвердили Васла й Оріг.
- Добре, — Рик подивився на годинник, — зараз майже дванадцять, дві години відпочинку. Раніше він однаково не з’явиться. Так що з’їздіть додому, пообідайте і знову до мене. Будемо його зустрічати. Треба ж знайти, у якій квартирі він живе. Слухай, Кадиме, а який це банк був? Назву ти не запам’ятав?
- Здається «Бізнескредит», а що?
- Та є одна ідея, треба перевірити.
Коли всі розійшлися, Рик поліз до своєї секретки, де зберігав зекономлені гроші. їх було небагато, гривень двадцять. З жалем зітхнувши, він забрав усі.
«Чого не зробиш заради порятунку світу…»
Накинувши курточку й натягнувши шапочку, Рик вискочив на вулицю й побіг до автобусної зупинки. За півгодини він був у банку «Бізнескредит». Уважно подивившись, побачив те, що шукав — невеличке кафе, розташоване в напівпідвальчику напроти банку. Недовго думаючи, Рик пірнув у кафешку. Приміщення було маленьке, затишне й дуже чисте. Рик зайняв місце за столиком посередині невеликого залу. Підійшла офіціантка.
- Тобі чого, хлопчику?
- Мені, будь ласка, чаю й тістечко. Одне, — злякавшись, що йому справді не вистачить грошей, додав Рик.
Наближалася перша година дня, час обіду. Рик розрахував усе правильно. Кафешка заповнилася працівниками банку. Як справжній шпигун, Рик нашорошив вуха, хоча, як виявилося, прислухатися
особливої потреби не було. В усіх на вустах була сьогоднішня вірусна атака на комп’ютерну банківську мережу. Час атаки, як з’ясувалося, збігався з часом зникнення глюка в телефонній будці.
«Ось такі пироги… — подумав Рик. — Треба це обміркувати з хлопцями…»
РОЗДІЛ 4
Несподівана допомога
О третій годині всі знову зібралися в Рика.
- А тепер послухайте, що мені вдалося дізнатися.
І Рик розповів усе, що йому пощастило почути від співробітників банку під час обідньої перерви.
- А що, запросто! — Кадим підхопився з дивану. — Телефони там внутрішні, не міські. Мене ще охоронець попереджав, коли я в будки заглядав, наче мамі подзвонити збирався. Глюк перетворюється на чисту цифру, з телефона - на міні-АТС, а вона вже з комп’ютерною мережею точно зв’язана — і все! Далі починається розгром. І дивися, як класно: якщо з боку інету стоїть який-небудь антивірус, то з боку міні-АТС не стоїть нічого!
- Я ж казав, розумна тітка, — вставив Оріг.
- Усе, одягаємося, ідемо чергувати. Треба чекати, поки цей гад додому повернеться.
Глюк з’явився вже в сутінках. Рик саме зав’язував шнурки на черевиках, уклавши ковзани в пакет.
- Он він, — неголосно сказав він Шані, легенько доторкнувшись до її ліктя.
- Бачу, — так само тихо відповіла дівчинка.
Взявши в руки пакет, Рик зайшов у під’їзд слідом за глюком. Шана, почекавши півхвилини, теж зайшла в під’їзд і підійшла до ліфта.
Зайшовши в кабіну, Шана чемно сказала:
- Мені на дванадцятий.
Глюк промовчав.
- А мені на тринадцятий, — сказав Рик.
Глюк не відреагував і на це.
Ліфт рушив. Шана, вийшовши на дванадцятому поверсі, безшумно піднялася на тринадцятий, де вже стояв Рик. Удвох вони навшпиньках піднялися на чотирнадцятий поверх. Ліфт стояв з відкритими дверима, на сходовій площадці нікого не було. Обоє були готові заприсягтися, що за ці кілька секунд, на які ліфт випередив їх, жодна людина не
могла вийти з ліфта, дістати ключі, дійти до дверей, відімкнути замок, зайти й зачинити за собою двері. І все це зробити абсолютно безшумно.
Усі двері були закриті. Рик піднявся навіть вузенькою металевою драбинкою до дверей на технічний поверх, але там висів здоровенний замок. Нарешті його увагу привернула погано закрита дека електрощитка. Він обережно відчинив її. Щиток був із двох частин. Ліворуч стояли електролічильники, а праворуч була сила-силенна різноманітних з’єднувачів та монтажних колодочок, до яких тяглися пучки різнокольорових дротів. Рик обережно прикрив щиток, не забувши вилаяти роззяв, що залишили таке важливе господарство відкритим та без будь-якого нагляду.