У кімнатці Рика знову зібралися всі. Рик висловив свій здогад.
- Ні в яку квартиру глюк не заходив. Ми б із Шаною почули, не глухі ж. Мені здається, що він перетворився на цифру й дротами міг перебратися до будь-якої квартири. Іди, шукай його тепер…
- Слухайте! — Кадим ударив кулаком об коліно. — А давайте, коли він з’явитися, нападемо на нього, зв’яжемо й викличемо міліцію? Доказ є, ось він, глюк! Визначити ж можна, що це не людина? Можна! Ось нехай і займаються!
- Ще трохи, і я погоджусь на цю пропозицію, — задумливо сказав Рик.
- Це якщо пощастить його зв’язати. А якщо він на цифру перетвориться — і ф’ю… Тоді тільки злякаємо, а де потім шукати?
- Оріг має рацію, — висловилася Шана, — потім узагалі можемо не знайти. Ні, тут треба діяти напевно.
- Може, спробувати із Заекранням зв’язатися? Допомога ВП тепер би придалася! — запропонував Рик.
- Як? Чипсет же сказав, що ВП інтерфейс зруйнував, як тепер зв’язуватися?
- Але спробувати ж можна? Напишемо листа й відправимо на ім’я Чипсета. Повернеться, то повернеться, а раптом дійде?
- Але відправляти від тебе не можна, — сказала обережна Шана, — давай напишемо на папері, а я в себе наберу й відправлю.
Рик дістав старий зошит, вирвав чистий листок і взяв ручку.
- Привіт, Чипсете! - почав він і замислився.
- Що тут думати? — як завжди, заспішив Кадим. — Пиши, що в нас з’явилися глюки, що, може, ними керує Гірея, яка залишила свою копію…
- Ні, так не годиться, — Рик похитав головою, — а якщо лист потрапить до Гіреї? Ні, треба написати, щоб зрозуміло було тільки Чипсету або ВП.
Рик знову замислився, але зовсім ненадовго, а потім майже без помарок написав:
«Привіт, Чипсете! Ми тут із хлопцями дуже посперечалися, чи може історія з Великим Рятівним Чихом повторитися, тільки з іншими? Відповідай, якщо зможеш, на відому тобі адресу. Твої друзі».
— Ну, Рику, в тобі пропадає великий дипломат! — усміхнувся Кадим.
Рику й самому сподобалося, який у нього вийшов лист: коротко та зрозуміло лише тим, хто знав про Славчин рятівний чих та відродження Великого Процесора з лазерного диску.
Він віддав листочок Шані.
- Відправиш зі свого компа, добре?
Уранці Рик сів за комп’ютер. Коли відкрився Outlook, у правому нижньому кутику екрана зажовтів маленький конвертик.
«Що трапилося?» — значилося в листі. Підпису не було, а в адресі відправника замість імені стояло «Чих».
Одним стрибком Рик опинився біля телефона й схопив трубку, але відразу кинув її, немов вона була гаряча. Подумав хвилинку і знову взяв трубку, але вже спокійно й зважено заговорив.
- Шана? Привіт! Танцюй! Ну… Танцюй… До листа ж завжди танцюють! Так! Усе вийшло! Я зараз до тебе приїду, добре? Ага, одягнуся тільки. Усе, помчав!
Рик увірвався до невеликої квартири, немов вихор.
- Чипсет відповів! Лист дійшов!
- А як же так вийшло? Інтерфейс же зруйнований?
- А звідки я знаю? Та й чи це головне? Знаєш, давай спробуємо влаштувати нараду з ВП і Чипсетом. Пошлемо нового листа, а вони нехай придумають, як це зробити. На те ВП і крутість неймовірна, щоб такий ребус розгадати!
Рик сів за клавіатуру:
«Дорогий Чипсете! Відправляємо тобі листа з комп’ютера Шанати, бо за моїм комп’ютером можуть стежити. У нас у місті з’явився глюк. Може, їх і більше, ми не знаємо. Він шкодить комп’ютерним системам. Як це він робить, ми поки теж не знаємо. Де секретна лабораторія з комп’ютерами, ми теж не знаємо, тільки підозрюємо, що це в будинку, де я живу. Ми думаємо, що Гірея могла залишити свою цифрову копію в нашому світі й знову почала свою атаку, щоб захопити владу. Було б здорово, якщо б ти й ВП змогли допомогти, схоже, що нам самим не впоратися. Чи можемо ми обговорити цю справу? Відповідай нам, будь ласка, і признач час, коли зібратися в Шани.
Рик і Шана»
- Прочитай, ти згодна?
Шана уважно прочитала листа і кивнула:
- Так, усе нормально.
Рик відправив листа. Відповідь прийшла несподівано швидко, усього за півгодини.
«Здрастуйте, Рику і Шано! Радий одержати від вас звісточку, хоча новини й не дуже приємні. Я був у ВП і все йому розповів. Шеф страшенно обурювався на Гірею. Він подумає, як улаштувати зустріч. Чекайте листа. Чипсет».