Game over

_{Другий лист прийшов іще за півгодини. У ньому було написано:}

_{«Будьте біля цього включеного комп’ютера постійно протягом найближчої години. Чипсет».}

_{Хвилин через тридцять екран раптом згас, потім засвітився, і нарешті на ньому з’явився напис:}

_{«Звертання Великого Процесора»}

_{Літери зникли, й на екрані з’явився Чипсет.}

_{- Швидко, швидко…}

_{Він простягнув руку просто з екрана.}

_{- Та швидше вже! — квапив їх Чипсет.}

_{Шана схопила його за руку й відразу опинилася по той бік екрана. За кілька секунд там же був і Рик.}

_{- Усе! Дуже добре, ми встигли! Вікно було відкрите лише на тридцять секунд, дуже вже багато енергії вимагає ця технологія, а як робила Гірея — так і не розкусили. Ну, здрастуйте! — Чипсет міцно потис руку Рику й церемонно вклонився Шані. — Поквапмося, ВП нас чекає, а йому чекати не личить. Він усе-таки Великий!}

_{Вони пішли знайомим довгим коридором замку. Ніяких слідів розгрому не залишилося. Усе було першокласно відремонтовано.}

_{- Красиво як! — не втрималася Шана.}

_{- Ти не бачила, що тут свого часу Оріг наробив, коли був циклопом. Останній день Помпеї! — відгукнувся Рик. — А зараз і правда нічого…}

_{- Ти не здумай так ВП сказати! Цей дизайн він особисто розробляв і пишається ним, як дитина. Треба говорити: «прекрасно, відпадно, неповторно»… Зрозумів? Усі великі, напевно, в душі трошки діти… Це ж враховувати треба! Ну ось і прийшли, заходьте!}

РОЗДІЛ 5 І знову ВП

_{ВП сидів за своїм столом у зовсім домашньому вбранні. На ньому була яскраво-червона шапочка з довгим козирком, одягнена задом наперед, на ній білими літерами було написано: «Отакий-бо я!», така сама червона футболка з короткими рукавами, на грудях було написано білими літерами питання: «Ну, як я?», а на спині такими ж літерами відповідь: «Повний відпад!». Доповнювали цей прикид сині спортивні штани.}

_{- Мої дорогі друзі! — радісно вигукнув ВП. — А де ж мій рятівник, де Васла? Я хочу потиснути його мужню руку!}

_{- Біля комп’ютера були тільки ми двоє, - із належним жалем сказав Рик, — усе сталося так швидко, що ми не встигли всі зібратися.}

_{- Дуже, дуже шкода! — засмучено проговорив ВП. — Ну, мої юні друзі, що у вас там трапилося?}

_{Рик коротко розповів ВП про останні події, не пропустивши, звичайно, здогад, що Гірея могла десь залишити свою цифрову копію.}

_{- Ну що ж, — задумливо сказав ВП, — цілком припускаю. Гірея була ще та штучка… Так, у розумі їй не відмовиш! Дотепер не можу розкусити, як вона могла фізичні тіла в Заекрання затягувати з такими маленькими енергетичними витратами. Я сьогодні використовував зовнішній інтерфейс усього тридцять секунд, а енергії витратив, як за місяць роботи обладнання всього замку. А вона вашого брата сюди затягувала десятками, а ми навіть не зауважували нічого. Та-ак… Якщо я правильно зрозумів, то глюк діставався до банку й назад у громадському транспорті? Запитується, чому? Це ж глюк, цифра! Йому куди простіше подорожувати дротами. Миттєво й без ризику. Навіщо йому матеріалізовуватися, їхати кудись, знову перетворюватися на цифру, провівши атаку, знову матеріалізовуватися, потім знову перетворюватися на цифру… Нерозумно це все, і на стиль Гіреї зовсім не схоже. Щось тут не так…}

_{- Але ж зупинили Гірею зовсім несподівано, може, вона щось не встигла доробити? — сказав Рик.}

_{- Можливо. Одне ясно точно: десь там, у вас, має бути підтримуючий комп’ютер. Без цього цифрові тіла існувати не можуть. І ще я думаю, що цей комп’ютер не має доступу в інтернет. Тому глюк і змушений їздити в автобусі. А раз комп доступу в інтернет не має, то й ми до цього компа доступу не маємо, а це ускладнює ситуацію.}

_{- Як «не має доступу»? — здивувалася Шана. — Якось же цей глюк у віртуальний простір комп’ютера потрапив?}

_{- Ну, тоді він доступ мав, а потім мало що могло статися…}

_{- Почекайте, почекайте… — Рик замислився. — Скажіть, будь ласка, — звернувся він до ВП, — цифрове тіло може підтримувати тільки включений комп’ютер?}

_{- Так, звичайно, — ВП з цікавістю дивився на Рика.}

_{- Тоді що ж виходить, — Рик говорив повільно, немов думаючи вголос, — комп працює, а доступу в інет немає. Це хто ж таке потерпить? Та будь-який користувач негайно вживе заходів! Навіщо йому комп без інету? А раз заходи не вживаються, виходить, користувача немає! Виходить, компом не користуються! Він включений, але ним не користуються! А чому? А тому, що новорічні свята, і родина поїхала кудись відпочивати, ось чому! А комп виключити забули! Екран був погашений, а на вогник на системному блоці не подивилися. І поїхали! Але раз так, то квартиру вирахувати зовсім нескладно. Увечері обійти квартири й подзвонити, і де не відкриють, там і немає нікого. Я й так приблизно здогадуюся, це Сотникови з восьмого поверху. Тільки я не зрозумію, як Гірея змогла там улаштувати лабораторію, і Сотникови нічого не помітили?}