Несподівано все зникло, і мандрівники знову опинилися в кімнатці з сірими стінами з дірчастого матеріалу.
- Вибачте, але подорож доведеться перервати. Нас запрошує ВП.
- Оце кіно! Клас! — захоплено вигукнув Рик.
- Наче справді в джунглях побували! — додала Шана.
Як би не захоплювало нове заняття, але справа не чекала. З жалем вони покинули сіру кімнату, куди всього годину назад зайшли з таким розчаруванням. Видно було, що, поки вони розважалися, ВП часу не гаяв. Усі три комп’ютери, які стояли в кабінеті, були включені, на столі лежало кілька відкритих товстих книг. Шапочка була знята й закинута кудись у куток, волосся скуйовджене.
- Так, мої юні друзі, я тут переглянув інформацію і, треба сказати, нічого втішного не знайшов. Але одна зачіпочка є. Ми зможемо визначити місце глюка в Заекранні, якщо знатимемо адресу сайту чи хоча б електронну адресу тієї організації, у комп’ютерну систему якої він проліз. Після цього я зможу заблокувати йому повернення в матеріальний світ. Ну, а тут ми якось із ним упораємося. Давайте думати, як це організувати. Без таких даних я нічого не зможу зробити.
Рик і Шана переглянулися.
- Це доведеться доручити Кадиму, Васлі й Орігу.
- Орігу? — перепитав здивований Чипсет. - Чи не тому Орігу, який був при Гіреї?
- А потім циклопом! Тому самому, — усміхаючись, підтвердила Шана, — уся ця катавасія почалася саме з нього. Він перший побачив глюка і знайшов нас, щоб попередити. Ось така історія.
- Так, скільки з вами маю справу, ніколи не можу вгадати, що ви зробите за кілька хвилин. У нас дії випливають із заданої програми, а у вас, у людей — з почуттів, емоцій, ще з чогось, що програмуванню ніяк не піддається! Так і цей Оріг. Зрадник зрадником, а дивись ти!
- Це все добре, давайте про справу думати! — рішуче перервав розмову ВП.
- Тут особливо думати не доводиться. Треба писати листа Кадиму.
- Сідай, пиши, — ВП поступився Рику місцем за комп’ютером.
«Кадиме! - почав писати Рик. — Я знаю, ти на нас образишся, але ми з Шаною зараз у ВП. Так вийшло, що ми нікого не встигли попередити. Треба організувати спостереження за глюком. Якщо він знову
куди-небудь піде, то зроби так, щоб ми тут дізналися адресу сайту або електронну адресу цієї організації. Тоді ми його тут, у Заекранні, спіймаємо, поки він буде цифрою. У фізичному світі ми його не візьмемо. Чекаю відповіді. Привіт вам усім від ВП і Чипсета».
ВП прочитав листа і ствердно кивнув головою. Рик набрав адресу Кадима й відправив листа. Відповідь прийшла буквально через кілька хвилин.
«А я думаю, куди ви поділися! При зустрічі одержиш по шиї. Спостереження організую. Оріга посадимо за комп’ютер, а я з Васлою буду стежити за глюком. Як буду дізнаватися адресу сайту, поки не знаю. Починаю діяти. Кадим».
РОЗДІЛ 6
Полювання на глюка
ВП критично оглянув заекранників.
- Так, хлопці, будемо вас переформатовувати на цифрових бійців, простіше кажучи, на глюків.
- Що, знову?
- А як ви хотіли? У такому вигляді ви проти глюка не потягнете.
Пальці ВП забігали по клавіатурі. Він щось бурмотів про себе, почухував потилицю, мукав, укав, посвистував, словом, працював, як звичайний програміст, лише каву не пив і сигарет не курив.
- Отож! — сказав він після того, як, немов піаніст, що взяв заключний акорд, високо підняв руки над клавіатурою. — Нехай спробує нас з’їсти! Значить так, мої друзі, перш ніж ви станете глюками, - він зупинився, помітивши, що Рик скривився при цьому слові, - ну добре, добре — цифровими бійцями, цифбоями, так би мовити, — ознайомтеся з вашими можливостями. Маленька інструкція про використання. Сідайте за ті комп’ютери і читайте. Там усього по сторінці тексту. Чипсете, - звернувся він до помічника, — де наш перетворювач?
- Десь у підсобці. Зараз подивлюся.
За кілька хвилин він приніс той самий грибок, який друзі колись принесли з покинутого палацу. Чипсет розмотав шнури і приєднав грибок до комп’ютера й електричної мережі. ВП натис кілька клавіш.