Зі слухавки явно повіяло холодом.
— Я гадала, що ця інформація вам легко доступна.
— Так, мем, але є певні відмінності між датами, зазначеними у вашому соціальному страхуванні, свідоцтві про народження й водійськими правами. Власне, всі вони різні. Я перепрошую, але ми зіставляємо дати купівель висококласних товарів із днями народження виявлених знайомих доктора Лектера.
— «Виявлені знайомі». То я тепер «виявлена знайома», який жахливий термін, — гмикнула місіс Розенкранц. Вона належала до покоління коктейлів та сигарет і мала низький голос. — Агенте Старлінг, скільки вам років?
— Тридцять два, місіс Розенкранц. За два дні до Різдва виповниться тридцять три.
— Тоді скажу вам просто й від щирого серця — сподіваюсь, у вашому житті трапиться кілька таких «виявлених знайомих». Вони дуже допомагають згаяти час.
— Так, мем, і дата вашого народження?
Місіс Розенкранц зрештою поділилася правильною інформацією, описавши її як «дату, з якою знайомий доктор Лектер».
— Якщо дозволите поцікавитися, мем, я розумію, навіщо змінювати рік народження, але місяць і день?
— Я хотіла бути Дівою за зодіаком, аби краще підходити містерові Розенкранцу, ми тоді ще зустрічалися.
Люди, з якими доктор Лектер познайомився за свого життя в камері, були про нього дещо інакшої думки. Старлінг урятувала Кетрін, дочку колишньої сенаторки Рут Мартін, із пекельного підвалу серійного вбивці Джейма Ґамба, і якби сенаторка Мартін не зазнала поразки на чергових виборах, то могла б зробити для Старлінг багато добра. Вона була дуже приязною до Старлінг під час телефонної бесіди, поділилася новинами про Кетрін і поцікавилася новинами Кларіс.
— Ви ніколи й нічого не просили в мене, Старлінг. Якщо вам потрібна робота…
— Дякую, сенаторко Мартін.
— Щодо цього проклятущого Лектера — то ні, і звісно, що я б повідомила Бюро, якби він вийшов зі мною на зв’язок. І я покладу ваш номер тут, біля телефону. Чарльзі знає, як робити з поштою. Не думаю, що отримаю від Лектера звістку. Останнє, що сказав мені той виродок у Мемфісі, було: «Чудовий костюм». А ще він учинив зі мною так жорстоко, як ніхто інший. Знаєте, що він зробив?
— Мені відомо, що він вас дражнив.
— Коли Кетрін зникла, коли ми були у відчаї, а він сказав, що має інформацію про Джейма Ґамба, і я звернулася до нього по допомогу — тоді він мене запитав, поглянув мені в обличчя своїми зміїними очима й запитав, чи годувала я Кетрін. Хотів дізнатися, чи годувала я її грудьми. Я сказала, що так. А він запитав: «Виснажлива праця, так?» І раптом на мене ринули спогади, як я тримаю її на руках іще немовлям, що вона голодна, спрагла, чекає, поки я її нагодую, і цей спогад приніс мені такий біль, якого я ще ніколи не відчувала, а Лектер просто всотав його.
— Який, сенаторко Мартін?
— Який… перепрошую?
— Який на вас був костюм, що так сподобався докторові Лектеру?
— Дайте-но подумати… синій діловий від «Givenchy», дуже простий, — відповіла сенаторка Мартін, яку трохи образили пріоритети Старлінг. — Коли повернете його в тюрму, Старлінг, заходьте до мене в гості, покатаємося на конях.
— Дякую, сенаторко, я пам’ятатиму про ваше запрошення.
Дві телефонні розмови, по одній на кожен бік доктора Лектера; перша свідчила про його привабливість, друга — про оманливість.
Старлінг занотувала: «Рік урожаю до дня народження», хоча цей пункт у її маленькій програмі вже був. Записала, що треба додати «Givenchy» до списку висококласних товарів. Трохи подумавши, дописала: «Годування грудьми», не розуміючи навіть, з якої саме причини, але часу розмірковувати про це не було, тому що задзвонив червоний телефон.
— Це Поведінкова психологія? Я намагаюся зв’язатися з Джеком Кроуфордом, це шериф Дюма з округу Кларендон, штат Вірджинія.
— Шерифе, я помічниця Джека Кроуфорда. Він сьогодні в суді. Я можу вам допомогти. Я спеціальний агент Кларіс Старлінг.
— Мені треба було поговорити з Джеком Кроуфордом. У нас тут у морзі хлопець, якого на м’ясний ряд пустили. Я ж у той відділ телефоную?
— Так, сер, це м’яс… так, сер, у той, що треба. Якщо ви дасте мені свою точну адресу, я відразу до вас виїду й повідомлю містера Кроуфорда, щойно він закінчить давати показання.
Стартувавши з другої швидкості, «мустанг» Старлінг попалив стільки гуми на виїзді з Куантіко, що охоронець-морпіх насупився їй услід, пригрозив пальцем і ледве втримався, щоб не усміхнутися.
Розділ 58
Центральний морг округу Кларендон у північній Вірджинії з’єднаний з окружною лікарнею коротким санітарним тамбуром із широкими двійчастими дверима з обох боків, аби легше було провозити мерців. Помічник шерифа стояв біля цих дверей, не пускаючи всередину п’ятьох журналістів і операторів, що згуртувалися навколо нього.