Наприкінці робочого дня в понеділок, 17 грудня, у Старлінг залишилося дванадцять варіантів, які треба було перевірити. Це були набори покупок, оплачені кредитними картками. Якийсь чоловік придбав ящик «петрю» та «ягуар» із суперчарджером і оплатив усе карткою «American Express».
Ще один замовив ящик «батар-монраше» і ящик зелених устриць із Жиронди.
Старлінг відправила варіанти до місцевих бюро, аби там усе перевірили.
Старлінг та Ерік Пікфорд працювали окремо, але їхні зміни частково накладались, аби в офісі лишалася хоч одна людина тоді, коли працюють роздрібні магазини.
Пікфорд уже чотири дні як заступив на посаду і частину робочого часу присвятив тому, що налаштував автоматичний набір номерів на телефоні. Жодних написів на кнопках він не зробив.
Коли Еріка не було в офісі, Старлінг натисла верхню кнопку на апараті. Відповів сам Пол Крендлер.
Вона поклала слухавку й деякий час сиділа в тиші. Уже був час іти додому. Повільно обертаючись на кріслі, вона роздивлялася речі в Ганнібаловому домі. Рентгенівські знімки, книжки, стіл, накритий для однієї персони. Потім вона розсунула штори й вийшла.
Кабінет Кроуфорда стояв незамкнений і порожній. Светр, який сплела йому покійна дружина, висів на шараґах у кутку. Старлінг потяглася рукою до светра, майже торкнулася, перекинула через плече своє пальто й вирушила в довгу путь до автівки.
Куантіко вона більше не побачить.
Розділ 70
Увечері 17 грудня у двері до Кларіс Старлінг подзвонили. Вона побачила, що на під’їзній доріжці за її «мустангом» стоїть машина федерального пристава.
Приставом виявися Боббі, той, хто відвіз її додому з лікарні після стрілянини на рибному ринку.
— Привіт, Старлінг.
— Привіт, Боббі. Заходь.
— Я б із радістю, але маю спершу дещо вам сказати. У мене тут повідомлення, яке я мушу вам вручити.
— Та ну. Вручиш мені його в будинку, там тепліше, — сказала Старлінг, похолонувши всередині.
Згідно з повідомленням на бланку Генерального прокурора з міністерства юстиції, їй належало з’явитися на слухання завтра, 18 грудня, о дев’ятій ранку до Будівлі Гувера.
— Вас завтра підвезти? — спитав пристав.
Старлінг похитала головою:
— Дякую, Боббі, я приїду на своїй машині. Хочеш кави?
— Ні, дякую. Мені шкода, Старлінг.
Пристав явно хотів піти. Запала незручна мовчанка.
— Бачу, вухо вже загоїлось, — зрештою мовив він.
Старлінг помахала приставу, коли той заднім ходом виводив автівку з під’їзної доріжки.
Лист просто наказував з’явитися на слухання. Жодних причин не було наведено.
Арделія Мепп, ветеран міжусобних війн Бюро та скалка в дупі клубу старих добрих хлопців, одразу ж заварила якнайміцніший лікувальний чай за рецептом своєї бабці, відомий здатністю покращувати розумові здібності. Старлінг завжди страхалася цього чаю, але тепер іншого виходу не було. Мепп постукала пальцем по бланку.
— Генеральний прокурор ні чорта не мусить тобі пояснювати, — сказала Мепп між ковтками. — Якби звинувачення висувала комісія з професійної відповідальності або та сама комісія при міністерстві юстиції щось на тебе нарила, то вони б мали все тобі сказати, мали б вручити тобі відповідні документи. Вони б мусили прислати тобі ту кляту форму 645 чи 644 з усіма звинуваченнями, і, якби ті мали кримінальний характер, ти могла би претендувати на адвоката й повний розголос, тобто на все, що отримують звичайні шахраї, атож?
— Атож, чорт забирай.
— Ну, у цьому випадку ти отримаєш хіба що дулю з маком. Генеральний прокурор має політичну владу, він може перебрати на себе будь-яку справу.
— То він і цю перебрав?
— Бо Крендлер язика з його дупи не виймає. Хай там як, якщо захочеш скористатися законом про рівність прав, то в мене є всі телефонні номери. А тепер, Старлінг, слухай мене уважно: ти маєш їм сказати, що хочеш все записати на диктофон. ГП не має справи з друкованими свідченнями. Лонні Ґейнз підняв колись із цього приводу велику бучу. Вони записують кожне твоє слово, але пізніше ці слова можуть якимось чином змінитися. Розшифровку тобі нізащо не покажуть.
Старлінг зателефонувала Кроуфорду. Голос у нього звучав так, наче він щойно прокинувся.
— Не знаю, у чому річ, Старлінг, — сказав він. — Треба попитати. Одне я знаю точно: завтра буду там.
Розділ 71
Ранок, і залізобетонна клітка Будівлі Гувера тьмариться під молочними небесами.