У ці часи, коли в автівки постійно підкладають бомби, центральний вхід і внутрішнє подвір’я здебільшого закриті для публіки, а саму будівлю обступає коло старих автомобілів Бюро, які слугують імпровізованим аварійним бар’єром.
Поліція округу Колумбія, додержуючись бездумного розпорядку, день у день виписує штрафні талони деяким машинам у цьому бар’єрі, аркуші накопичуються під склоочисниками, звідки їх вихоплює вітер і розносить вулицею.
Безхатько, що грівся над каналізаційною ґраткою при узбіччі, гукнув Старлінг і простягнув руку, коли та проходила поруч. Половина його обличчя була помаранчевого кольору, певно, від бетадину з якогось пункту невідкладної допомоги. Безхатько підставив полістиролову склянку з обшарпаними краями. Старлінг порилася в сумочці, шукаючи долар, і віддала два, похилившись до теплого затхлого повітря й пари.
— Хай вам Бог помагаʼ, — сказав безхатько.
— Дякую, — відповіла Старлінг. — Зараз мені будь-яка допомога не завадить.
Старлінг узяла велику каву в «Au Bon Pain» на Десятій вулиці, по сусідству з Будівлею Гувера, як вона робила вже багато разів протягом довгих років служби. Після неспокійного сну їй хотілося кави, але не хотілося під час слухання проситися за малою потребою в туалет. Тож вона вирішила випити тільки половину.
Крізь вікно вона помітила Кроуфорда й наздогнала його на тротуарі.
— Хочете, я поділюся з вами кавою, містере Кроуфорд? Вони можуть дати ще одну чашку.
— Без кофеїну?
— Ні.
— Тоді не варто, бо я зі шкіри можу вистрибнути.
Кроуфорд здавався змореним і старим. З кінчика носа звисала прозора крапля. Вони зупинилися осторонь від потоку пішоходів, які рушили до бічного входу в штаб-квартиру ФБР.
— Старлінг, мені невідомі причини цього слухання. Жодного іншого учасника перестрілки на «Фелічіано» не викликали, принаймні я не знайшов такої інформації. Я буду з тобою.
Старлінг дала йому серветку, і вони влилися в щільний потік робітників, що прибували на денну зміну.
Старлінг помітила, що адміністративний персонал має незвично ошатний вигляд.
— Дев’яноста річниця ФБР. Сьогодні приїде Буш із промовою, — нагадав їй Кроуфорд.
У провулку стояли чотири телевізійні фургони з супутниковим зв’язком.
Операторська група каналу WFUL облаштувалася на тротуарі й знімала молодика з каскадною зачіскою, який щось говорив у мікрофон. Помічник продюсера, який сидів на даху фургона, побачив у натовпі Старлінг і Кроуфорда.
— Он вона, он вона, у моряцькому плащі, — гукнув він униз.
— Поїхали, — скомандував Каскад. — Пишемо!
Телевізійники увігналися в людський потік, аби захопити крупним планом обличчя Старлінг.
— Спеціальний агенте Старлінг, як ви прокоментуєте розслідування бійні на рибному ринку «Фелічіано»? Ваш рапорт уже прийняли? Чи звинувачують вас у вбивстві п’ятьох…
Кроуфорд зняв свого непромокального капелюха й, удаючи, ніби прикриває очі від світла телекамери, зумів на мить затулити об’єктив. Телевізійників зупинили тільки двері з датчиком безпеки.
Ці сучі діти отримали наводку.
Проминувши контроль, вони зупинились у фойє. Надворі був туман, і їхній одяг усіявся дрібними крапельками. Кроуфорд насухо проковтнув таблетку «Ґінкґо білоба».
— Старлінг, гадаю, вони обрали саме цей день через гармидер навколо імпічменту й річниці. У цій бучі будь-яке рішення пройде непоміченим.
— Навіщо тоді нацьковувати пресу?
— Бо не всі на цьому слуханні співають однієї пісні. У тебе є десять хвилин, не хочеш припудрити носика?
Розділ 72
Старлінг нечасто бувала на сьомому поверсі Будівлі Гувера, де розташовувалась адміністрація. Сім років тому її разом з іншими випускниками класу викликали сюди, коли директор вітав Арделію Мепп з найкращими результатами в навчанні, і ще раз Старлінг викликав заступник директора, аби вручити медаль чемпіона стрільби з бойового пістолета.
Килим у кабінеті заступника директора Нунана мав такий довгий ворс, якого Старлінг у житті не бачила. Шкіряні крісла в залі для зустрічей створювали клубну атмосферу, у приміщенні стояв явний запах сигарет. Старлінг задумалася, чи встигли вони до її приходу викинути всі недопалки й провітрити кімнату.
Коли вони з Кроуфордом зайшли до зали, троє чоловіків підвелись, а один — ні. Серед тих, хто встав, був колишній бос Старлінг, Клінт Персалл з польового офісу у Вашингтоні й Баззардс-Пойнт, заступник директора ФБР Нунан і високий рудий чоловік у костюмі з шовку. У кріслі лишився Пол Крендлер з адміністрації Генерального прокурора. Крендлер повернув до Старлінг голову на довгій шиї, наче визначив місце її розташування за запахом. Коли він повністю до неї розвернувся, вона побачила обидва його круглі вуха. Дивно, але в кутку кімнати стояв федеральний пристав, якого Старлінг не знала.