Зазвичай співробітники ФБР і міністерства юстиції мають охайний вигляд, але ці чоловіки причепурилися для телебачення. Старлінг збагнула, що пізніше вони прийдуть на церемонію з колишнім президентом Бушем, що відбуватиметься внизу. Бо інакше їй наказали б з’явитися в міністерстві юстиції, а не в Будівлі Гувера.
Крендлер насупився, побачивши біля Старлінг Джека Кроуфорда.
— Містере Кроуфорд, не думаю, що ваша присутність на цьому слуханні необхідна.
— Я безпосередній начальник спеціального агента Старлінг. Моє місце — тут.
— Я так не думаю, — сказав Крендлер і повернувся до Нунана. — За документами її начальник — Клінт Персалл, з Кроуфордом вона працює тільки тимчасово. Гадаю, агента Старлінг слід допитувати без сторонніх. Якщо нам знадобиться додаткова інформація, то можна попросити завідувача відділу побути неподалік, де ми легко його знайдемо.
Нунан кивнув:
— Ми з задоволенням вислухаємо твою точку зору, Джеку, коли почуємо незалежні свідчення від неї… від спеціального агента Старлінг. Прошу тебе бути неподалік, Джеку. Якщо хочеш, зачекай у читальній залі бібліотеки, влаштовуйся зручніше, я тебе викличу.
Кроуфорд підвівся.
— Директоре Нунан, дозвольте зауважити, що…
— Вам дозволено піти, ось що вам дозволено, — сказав Крендлер.
Підвівся Нунан.
— Притримайте коней, містере Крендлер, на цих зборах головую я, доки не вирішу передати правління вам. Джеку, ми з тобою давні знайомі. Цей джентльмен із міністерства юстиції тільки нещодавно обіймає посаду, тому не розуміє. Ти скажеш своє слово, обіцяю. А тепер іди, і нехай Старлінг сама за себе говорить, — сказав Нунан, а тоді нахилився до Кренлера й прошепотів йому на вухо щось таке, від чого той почервонів.
Кроуфорд поглянув на Старлінг. Він тільки собі нашкодить.
— Дякую, що прийшли, сер, — сказала вона.
Пристав випустив Кроуфорда.
Почувши, як за спиною клацнув замок, Старлінг виструнчилась і поглянула на чоловіків, одна проти всіх.
З цього моменту слухання відбувалося з оперативністю ампутації вісімнадцятого століття.
Нунан обіймав найвищу посаду у ФБР з усіх присутніх, але Генеральний прокурор вищий за нього, і він, очевидно, прислав Крендлера як свого уповноваженого.
Нунан узяв папку, що лежала перед ним на столі.
— Представтесь, будь ласка, для протоколу.
— Спеціальний агент Кларіс Старлінг. А протокол складається, директоре Нунан, запис ведеться? Я була б рада, якщо так.
Коли директор нічого не відповів, вона продовжила:
— Ви не проти, якщо я записуватиму слухання на свій диктофон?
Вона дістала з сумочки маленьку надійну «Наґру». Тоді заговорив Крендлер:
— Зазвичай подібні попередні слухання відбуваються в управлінні Генерального прокурора, у міністерстві. Ми вирішили провести це тут, бо так усім зручніше через сьогоднішню церемонію, проте ми дотримуватимемось правил, заведених у міністерстві. Це тонка справа дипломатичного характеру. Жодних записів.
— Висуньте їй обвинувачення, містере Крендлер, — сказав Нунан.
— Агенте Старлінг, вам висувається звинувачення в незаконній видачі внутрішньої інформації злочинцеві-втікачеві, — сказав Крендлер, ретельно відстежуючи свою міміку. — Точніше, вас звинувачують у публікації у двох італійських газетах оголошення, де ви попереджаєте втікача Ганнібала Лектера про небезпеку й нашу пошукову операцію.
Пристав подав Старлінг розмазану копію сторінки «La Nazione». Вона піднесла її до вікна, щоб прочитати текст, обведений колом.
«А. А. Аарону. Здайтеся найближчим органам, вороги вже близько. Ханна».
— Як ви це прокоментуєте?
— Я цього не робила. Ніколи не бачила цього оголошення.
— Як ви поясните той факт, що в листі використано ім’я «Ханна», відоме тільки Ганнібалові Лектеру й Бюро? Кодове ім’я, яке Лектер попросив вас використовувати?
— Не знаю. Хто це знайшов?
— Співробітник відділу документації в Ленґлі випадково побачив, коли перекладав статті про Лектера в «La Nazione».
— Якщо в Бюро це кодове ім’я засекречене, то як співробітник відділу документації в Ленґлі зміг розпізнати його в газеті? Цим відділом керує ЦРУ. Нумо попитаймо в них, хто їм підказав ім’я «Ханна».
— Певен, що перекладач був знайомий з матеріалами справи.