— Настільки? Сумніваюся. То спитаймо в нього, хто дав йому наводку. Звідки я могла знати, що доктор Лектер у Флоренції?
— Саме ви знайшли запит з комп’ютера Флорентійської квестури на отримання матеріалів справи Лектера з ПЗНЗ, — сказав Крендлер. — Цей запит був надісланий за кілька днів до вбивства Пацці. Нам невідомо, коли саме ви на нього натрапили. Чому б іще Квестура у Флоренції цікавилася Лектером?
— А з якої причини я мала його попереджати? Директоре Нунан, чому цим займається Генеральний прокурор? Я в будь-який час готова пройти тест на поліграфі. Накажіть закотити апарат.
— Італійські дипломати заявили протест щодо спроби попередження відомого злочинця про небезпеку на території їхньої країни, — сказав Нунан і вказав на рудого чоловіка, який сидів поруч. — Це містер Монтенеґро з посольства Італії.
— Доброго ранку, сер. А як саме італійці про це дізналися? — запитала Старлінг. — Не з Ленґлі ж?
— Дипломатичні розбірки додають нам роботи, — вставив Крендлер, перш ніж Монтенеґро встиг відкрити рота. — Ми хочемо з усім розібратись, задовольнити вимоги італійської влади, а також Генерального прокурора і зробити це, чорт, якнайшвидше. Нам усім буде краще, якщо ми дивитимемось на факти в цілому. Що у вас із доктором Лектером, міс Старлінг?
— Я кілька разів допитувала доктора Лектера за наказом начальника відділу Кроуфорда. З моменту втечі доктора Лектера я отримала від нього два листи за сім років. Вони обидва у вас є, — відповіла Старлінг.
— Власне, у нас їх більше, — сказав Крендлер. — Ось це ми отримали вчора. Що ще ви могли отримувати, нам невідомо.
Він потягся за спину й дістав картонну коробку з багатьма штампами, добряче пом’яту після численних пересилок.
Крендлер з удаваним задоволенням удихнув пахощі з коробки. Він ткнув пальцем у транспортну етикетку, проте не потурбувався показати її Старлінг.
— Адресовано вам додому в Арлінгтон, спеціальний агенте Старлінг. Містере Монтенеґро, не скажете нам, що це за речі?
Італійський дипломат порився в загорнутих у тканину пакуночках, блимаючи запонками.
— Так, це лосьйони, sapone di mandorle, відоме мигдалеве мило з «Санта Марія Новелла» у Флоренції, з тамтешньої «Фармачії», кілька парфумів. Такі речі люди дарують, якщо закохані.
— Їх протестували на наявність токсинів і подразників, так, Клінте? — запитав Нунан колишнього начальника Старлінг.
Персалл видавався присоромленим.
— Так, — мовив він. — З ними все в порядку.
— Дари кохання, — сказав Крендлер із певним задоволенням. — А ще в нас є любовна записка.
Він дістав із коробки аркуш пергаменту, розгорнув і підняв угору, показавши фотографію з жовтої преси з обличчям Старлінг, до якої було домальовано тіло крилатої левиці. Він розвернув аркуш до себе, аби зачитати те, що доктор Лектер написав своїм каліграфічним почерком:
— «Кларіс, чи замислювалася ти коли-небудь, чому філістимляни тебе не розуміють? Тому що ти є відповіддю на загадку Соломона: ти мед у тілі левиці».
— Il miele dentro la leonessa, як гарно, — сказав Монтенеґро, подумки занотовуючи фразу, щоб скористатися нею пізніше.
— Що-що? — перепитав Крендлер.
Італієць відмахнувся від його питання, бо розумів, що Крендлер ніколи не почує музику в метафорі доктора Лектера, не відчує при нагоді тактильних алюзій.
— З цього моменту справа переходить до Генерального прокурора через імовірні наслідки для міжнародних відносин, — сказав Крендлер. — Як усе закінчиться, чи буде вас притягнуто до адміністративної чи кримінальної відповідальності, залежатиме від нашого подальшого розслідування. Якщо так станеться, що кримінальна, спецагенте Старлінг, то справа перейде до відділу суспільного контролю при міністерстві юстиції, який і керуватиме судом. Вас повідомлять заздалегідь, щоб ви підготувалися. Директоре Нунан…
Нунан глибоко вдихнув і завдав вирішального удару сокирою:
— Кларіс Старлінг, я відправляю вас в адміністративну відпустку, доки суд не винесе рішення у вашій справі. Вам належить здати зброю та посвідчення ФБР. Вам обмежується доступ до всіх будівель Бюро, крім публічних федеральних закладів. Будь ласка, здайте особисту зброю та посвідчення спеціальному агенту Персаллу. Підійдіть сюди.
Ідучи до стола, Старлінг на секунду подивилася на цих чоловіків як на мішені на стрілецьких змаганнях. Вона зможе вкласти всіх чотирьох, ніхто з них не встигне навіть зброю з кобури дістати. Момент пройшов. Вона дістала свій 45-й калібр і, не зводячи з Крендлера очей, піймала на долоню кільце з захватом, поклала його на стіл і витрусила з барабана набої. Крендлер ухопив один на льоту й стиснув у руці так, що аж кісточки побіліли.