Доктор Лектер дуже захоплювався роботою Гокінга й ретельно слідкував за його доробком у професійних математичних виданнях. Він знав, що Гокінг колись вважав, що всесвіт припинить розширюватися й почне скорочуватися, а ентропія піде зворотним шляхом. Пізніше Гокінг заявив, що помилявся.
Лектер був досить обізнаний у сфері вищої математики, але Стівен Гокінг узагалі належить до іншої площини, ніж решта смертних. Лектер роками крутив цю задачу, дуже хотів, аби Гокінг був правий у своєму першому твердженні, що всесвіт припинить розширюватися, що ентропія піде навспак, що з’їдена Міша знов повернеться до життя.
Час. Доктор Лектер зупинив відеозапис і ввімкнув новини.
Список подій за участі ФБР, на які запрошують телевізійників і новинарів, щодня оновлюється на публічному сайті ФБР. Доктор Лектер щодня відвідував цю веб-сторінку, аби пересвідчитися, що серед знімків десяти найнебезпечніших злочинців у розшуку й досі висить його стара фотографія. Так він заздалегідь дізнався про ювілей ФБР і час, коли мали транслювати репортаж. Він сидів у великому кріслі в домашньому піджаку й аскоті та дивився, як бреше Крендлер. Він стежив за Крендлером з-під примружених повік, тримаючи біля носа бокал для бренді з вузькою шийкою і легенько збовтуючи вміст. Він не бачив цього блідого обличчя відтоді, як Крендлер стояв перед його кліткою в Мемфісі сім років тому, незадовго до втечі.
У місцевих новинах з Вашингтона він побачив, як Старлінг отримує штраф за порушення правил дорожнього руху, як у віконце її «мустанга» тичуться мікрофони. Тепер телевізійні новини твердили, що Старлінг «звинувачують у порушенні режиму секретності США» у справі Лектера.
Побачивши Старлінг, доктор Лектер широко розчахнув свої бордові очі, і в глибині зіниць навколо її образу затанцювали іскри. Ще довго після того, як вона зникла з екрана, він утримував у пам’яті її подобу, цілісну й бездоганну, а тоді наклав на неї інший образ, Мішин, стикав їх в одне доти, доки з червоного плазмового ядра цього сплаву не здійнялися вгору іскри й не понесли їх злитий образ на схід, у нічне небо, де він разом із зірками покотився небосхилом над морем.
Тепер, якщо всесвіт стиснеться, якщо час обернеться навспак і розбиті чашки наново склеяться, у цьому світі можна буде знайти місце для Міші. Найбільш гідне місце, яке знав доктор Лектер, — місце Старлінг. Якщо до цього дійде, якщо та мить повернеться, то крах Старлінг звільнить місце для Міші, чисте і яскраве, наче мідна ванночка на городі.
Розділ 74
Доктор Лектер припаркував свій пікап за квартал від Мерілендської лікарні милосердя й протер монети перед тим, як опустити їх у лічильник. У таку холодну погоду він одягнув стьобаний робочий комбінезон і, пам’ятаючи про камери відеоспостереження, натягнув кепку з довгим козирком, а тоді увійшов до лікарні через центральний вхід.
Останнього разу доктор Лектер був у Лікарні милосердя штату Меріленд п’ятнадцять років тому, але основний план приміщення, здається, не змінився. Місце, де він колись розпочав свою медичну практику, не викликало в нього жодних емоцій.
На верхніх поверхах, де діяла охоронна система, встигли зробити косметичний ремонт, але розташування кімнат має бути практично те саме, що й за часів його практики, якщо вірити кресленням Департаменту архітектури.
Перепустка відвідувача, взята в реєстратурі, дозволила йому потрапити на поверхи, де лежали пацієнти. Доктор Лектер ішов коридором і читав імена пацієнтів та лікарів на дверях палат. Це був післяопераційний блок, куди пацієнтів переводили з відділення інтенсивної терапії після хірургічного втручання на серці й мозку.
Якби ви побачили, як доктор Лектер походжає коридором, то могли б подумати, що він не вміє швидко читати. Він беззвучно ворушив губами й раз у раз почісував голову, мов дурненький. Потім він присів у залі очікування, звідки було видно коридор. Прочекав півтори години в компанії літніх жінок, що переповідали одна одній сімейні трагедії, витерпів випуск «Правильної ціни» по телебаченню. Врешті-решт він побачив того, на кого чекав, — хірурга, який ще не встиг перевдягти після операції зелений халат і робив обхід на самоті. Це мав бути… хірург прийшов провідати пацієнта… лікар Сільверман. Доктор Лектер підвівся й потягнувся. Підібрав зі столика біля дверей пошарпану газету й вийшов із зали очікування. Ще один пацієнт лікаря Сільвермана лежав за дві палати далі коридором. Доктор Лектер ковзнув усередину. У кімнаті стояв півморок, пацієнт, на щастя, спав, голова й частина обличчя були перемотані товстим шаром бинтів. На моніторі розмірено стрибав світний черв’ячок.