Рано-вранці доктор дбайливо накрив стіл на три персони, тоді оглянув його під різними кутами, приставивши кінчик пальця до носа, двічі змінив підсвічники й прибрав цупкі столові серветки з трояндами. Скатертина з брижами допомогла візуально зменшити овальний обідній стіл.
Темний, негостинний сервант став не так схожий на крейсер-авіаносець, коли доктор виклав на ньому столове накриття та яскраві мідні сковорідки. Окрім того, Лектер висунув кілька шухляд і поставив у них горщики з квітами, на кшталт висячого саду.
Він побачив, що в кімнаті забагато квітів і треба додати ще, аби виправити ситуацію. Перебір — це погано, але якщо взагалі перевалити через край, то все буде гаразд. Він вирішив поставити на стіл два букети: срібну тацю з розсипом півоній, білих, мов ті «сніжки», і великий, високий оберемок із ірландських дзвіночків, голландських ірисів, орхідей і папугових тюльпанів, які зайняли широку площину стола й створили інтимний простір. Біля неглибоких тарілок розташувався невеличкий сніжний вихор кришталю, але виделки та ножі зберігалися в теплі, аби викласти їх на стіл в останній момент.
Першу страву слід було готувати при гостях, тож доктор Лектер зручно облаштував спиртові пальники, мідну fait-tout й сотейник, а також спеції та пилку для розтинів.
Можна поїхати в місто й дістати ще квітів. Кларіс Старлінг спокійно відреагувала на те, що його не буде вдома. Лектер запропонував їй поспати.
Розділ 98
По обіді п’ятого дня після вбивств Барні закінчив голитись і вже протирав обличчя спиртом, коли почув на сходах кроки. Йому майже був час виходити на роботу.
Наполегливий стук. За дверима стояла Марґо Верджер. У руках вона тримала велику сумку й малий гаман.
— Привіт, Барні.
Вона мала втомлений вигляд.
— Привіт, Марґо. Заходь.
Він запропонував їй присісти за кухонний стіл.
— Хочеш «коли»?
Тоді Барні пригадав, що Корделл був упав головою в холодильник, і пошкодував про свою пропозицію.
— Ні, дякую, — відповіла Марґо.
Він сів за стіл навпроти неї. Вона позирнула на його руки, оцінила м’язи як суперник-бодібілдер, а тоді перевела погляд на обличчя Барні.
— Марґо, з тобою все гаразд?
— Гадаю, що так, — відповіла вона.
— Здається, у слідства питань до тебе нема, тобто я про це читав.
— Інколи я згадую наші розмови, Барні. Думала, скоро отримаю від тебе звістку.
Барні замислився, куди вона поклала ковальський молот — у сумку чи в гаман?
— Які від мене можуть бути звістки? Певно, я колись таки захочу дізнатися, як у вас справи, якщо ти не проти. Не проситиму в тебе нічого. Марґо, між нами мир.
— Просто, розумієш, мене непокоять невирішені питання. Хоча мені нема чого приховувати.
Барні знав, що вона отримала сперму. Якщо загал дізнається про вагітність, якщо в Марґо й Джуді все вийде, то Барні стане питанням номер один.
— Звісно, його смерть була дарунком Божим, тут я не брехатиму.
Швидкість, із якою вона говорила, підказала Барні, що Марґо підійшла до небезпечної теми.
— Певно, я таки хочу «коли», — сказала вона.
— Перш ніж я дам тобі «коли», дозволь показати тобі дещо інше. Повір, що це тебе заспокоїть і нічого тобі не коштуватиме. Секундочку. Зачекай.
Він узяв викрутку з банки з інструментами, що стояла на кухонній шафі. Примудрився її дістати, повернувшись до Марґо боком.
На стіні виднілися два розподільчі щитки із запобіжниками. Власне, один щиток уже був застарим і вийшов із ладу, працював тільки новий, розташований праворуч.
Біля розподільчих щитків Барні довелося стати до Марґо спиною. Він швидко відчинив лівий щиток. Тепер він міг слідкувати за нею в дзеркальці, яке приліпив ізсередини дверцят. Марґо запустила руку в сумку. Запустила, але не виймала.
Викрутивши чотири гвинти, він дістав зі щитка відʼєднану панель із запобіжниками. За панеллю в стіні виявилася порожнина. Барні обережно засунув туди руку й дістав пластиковий мішечок.
Марґо перехопило подих, коли він вийняв на світло вміст мішечка. То був знаменитий звіриний лик — маска доктора Лектера, яку йому доводилося носити в Балтиморській державній лікарні для психічно хворих злочинців, аби він нікого не покусав. Це був останній і найкоштовніший предмет зі схрону з речами Лектера.