— Саме про таких таблоїдних читачів я й казав, — вставив Демлінг. — У Ганнібала Лектера немає емоцій на кшталт захоплення чи поваги. Він не відчуває тепла чи приязні. Це романтична ілюзія, яка вказує на небезпеку через брак освіти.
— Докторе Демлінг, ви мене не пригадуєте, так? — спитав Барні. — Я саме чергував у відділенні, коли ви спробували поговорити з доктором Лектером, як пробували багато людей, але ви єдиний пішли від нього в сльозах. Він тоді опублікував відгук на вашу книжку в «Американському журналі психіатрії». Не дивно, що той відгук довів вас до сліз.
— Досить, Барні, — сказав Мейсон. — Розпорядися щодо мого ланчу.
— Самоук недороблений, нема нічого гіршого, — сказав Демлінг, коли Барні вийшов із кімнати.
— Докторе, ви мені не казали, що мали розмову з Лектером, — зауважив Мейсон.
— Він тоді впав у кататонічний ступор, ніякої розмови не відбулося.
— І через це ви плакали?
— Це неправда.
— Тобто ви заперечуєте слова Барні.
— Лектер увів його в оману, так само як і дівчину.
— Певно, Барні сам ласий до Старлінг, — сказав Крендлер.
Марґо засміялася сама до себе, проте достатньо голосно, аби Крендлер її розчув.
— Якщо хочете привабити доктора Лектера за допомогою Кларіс Старлінг, то вона має потрапити в скруту, — сказав Демлінг. — Скрута, яку він побачить, заохотить скривдити її ще більше. Її рани, у символічному розумінні, збуджуватимуть його так само, як коли б вона себе пестила. Коли лис чує крик зайця, то біжить на звук, але не на допомогу.
Розділ 52
— З приводу Кларіс Старлінг нічого не обіцяю, — мовив Крендлер, коли Демлінг пішов. — Я можу приблизно сказати вам, де вона і що робить, але контролювати завдання Бюро я не в змозі. І якщо Бюро вирішить виставити її як приманку, то забезпечить їй хороше прикриття, повірте.
Аби підкреслити свої слова, Крендлер ткнув пальцем у Мейсонову темряву:
— Вам не слід втручатись у цю операцію. У вас не вийде прорвати прикриття й перехопити Лектера. Ваших людей одразу ж помітить зовнішнє стеження. По-друге, Бюро не вестиме активних дій, якщо тільки він знову не вийде на контакт або ж не з’являться докази, що він уже поруч; Лектер і раніше їй писав, але ж не приїздив. За нею стежитимуть як мінімум дванадцятеро людей, а це дорого. Було б набагато легше, якби ви не витягали її з тої халепи через перестрілку. Зараз уже буде складно змінити тактику й наново все на неї повісити.
— Було б, якби, не слід, — сказав Мейсон, непогано впоравшись із «с» у таких обставинах. — Марґо, зазирни в міланську газету «Corriere della Sera» за середу, через день після того, як убили Пацці, зверни увагу на перше оголошення в «сімейній» колонці. Зачитай-но.
Марґо піднесла густий шрифт до світла:
— Написано англійською, адресовано А. А. Аарону. «Здайтеся найближчим органам, вороги вже близько. Ханна». Хто така Ханна?
— Так звали кобилу, що була в Старлінг у дитинстві, — сказав Мейсон. — Це попередження Лектеру від Старлінг. Він розповів у своєму листі, як із ним зв’язатися.
Крендлер схопився на ноги.
— Чорт забирай. Вона ж нічого не знає про Флоренцію. Якщо їй усе відомо, то вона знає й те, що я вам показував ці матеріали.
Мейсон зітхнув і замислився, чи стане Крендлерові розуму перетворитися на корисного політика.
— Вона нічого не знає. Це я розмістив оголошення — у «La Nazione», і «Corriere della Sera», і в «International Herald Tribune», щоб тримати ситуацію під контролем після того, як здійснимо замах на Лектера. І у випадку невдачі він міг би подумати, що Старлінг намагалася йому допомогти. І ми мали б із ним зв’язок через Старлінг.
— Оголошення ніхто не помітив.
— Так. Окрім, може, Ганнібала Лектера. Може, він захоче подякувати їй — листом, особисто, хтозна? А тепер послухай мене: ви й досі моніторите її пошту?
Крендлер кивнув:
— Авжеж. Якщо Лектер щось їй прийшле, ви побачите це до неї.
— Слухай мене уважно, Крендлере: це оголошення було замовлено та оплачено таким чином, що Кларіс Старлінг ніколи не доведе, що то не вона помістила повідомлення, а це вже злочин. Явний перегин. Цим її можна зламати, Крендлере. Сам знаєш, ФБР нахрін не потрібні колишні співробітники. Вийшов із ФБР — можеш здихати. Їй навіть не дадуть дозволу на приховане носіння зброї. Ніхто за нею не стежитиме, крім мене. А Лектер знатиме, що вона десь тут, сама. Але спочатку спробуємо дещо інше, — Мейсон зупинився, аби набрати повітря, а тоді продовжив: — Якщо не спрацює, зробимо так, як порадив Демлінг, і влаштуємо їй «скруту» цим оголошенням… Скрута, чорт… та її можна навпіл розірвати. Я б радив лишити собі ту половину, що з пиздою. Верхня в неї надто, чорт забирай, чесна. Ой, перепрошую за лайку.