Він нахилився і ввімкнув освітлення пульта. Клацнув стартер, мотор загув, стрілки вимірювальних приладів затремтіли і поповзли по циферблату.
Гросс зачекав кілька секунд. Потім повільно повернув ручку вгорі щита. Струм акумуляторної групи ринув до іонізатора, труби якого, схожі на дула гармат, виступали спереду машини. Тепер із труб протягувалися невидимі промені — «повітряні кабелі» Гросса. Лишалося з’єднати ці промені з полюсами динамо.
В навколишній темряві було видно лише постать Гросса, що схилився над білим, освітленим пультом. Натхненне обличчя його, з міцно стиснутими губами, обрамлене сірими, розтріпаними вітром пасмами волосся, нагадувало Бетховена.
— У нас установка на лампи? — тихо промовив він, не відриваючись від пульта.
— Так, — відповів Мюленберг.
— Я дам спершу сирену… — Він трохи повернув маленький штурвал справа. Ще тихше, немов сам собі, додав: — Вмикаю реостати… — і випростався, весь спрямований вперед, у темряву.
Всі теж повернулися в бік поля і завмерли. Нічого, крім гуркоту мотора, не було чути. Минуло півхвилини. Мюленберг не витримав, швидко обійшов ззаду машину Вейнтрауба і зник за нею. Ганс рушив слідом.
— Є! — тихо і нерішуче промовив він через секунду. Мюленберг нічого не чув.
— Є, є! Чуєте?..
Тепер і Мюленберг розчув далеке виття сирени. Вони повернулися назад. Гросс зіскочив з містка і, поставивши реостат на мінімальний опір, приєднався до інших. Виття сирени, злітаючи все вище, уже покривало шум мотора.
Усмішки з’явилися на обличчях людей, що поздоровляли Гросса. Знову повернулася до нього нестримна поривчастість. Він кинувся до пульта.
— Тепер — лампи. Це буде моментально. Дивіться туди, вперед…
Він легенько повернув штурвал. Сирена почала швидко змовкати. В ту ж мить удалині спалахнув яскравий стовп світла.
— Браво, пане Гросс! — захоплено вигукнув Вейнтрауб. — Ну, тепер можна вважати, що «і теоретично, і технічно»? А як другий приймач?
— Зараз спробуємо. Але це безнадійно. Іонізатор розрахований на один кілометр. Дифракція променя можлива лише на протязі кількох метрів…
Він перевів трубу трохи правіше, стежачи за показанням шкали.
— Ну, от бачите… Я спрямував на лампи другого пункту… Нічого нема.
Гросс зупинив мотор, вимкнув живлення іонізатора.
— Випробування закінчено? — спитав Вейнтрауб..
— Так, це все.
— Дозвольте сказати кілька слів… Я щасливий, що мені довелося в числі перших людей бачити це чудо. Хвилини, які ми тут пережили, ввійдуть в історію світової техніки. Я уже поздоровив доктора Гросса та інженера Мюленберга з величезним успіхом, що випав на їх долю. Цілком очевидно, що і теоретично, і технічно проблема передачі енергії без дротів розв’язана. Але це не все. Лишається розв’язати її практично, тобто змусити енергію поширюватися на більшу відстань. Один кілометр не може мати практичного значення. У мене немає сумніву, що ви впораєтеся з цим завданням, тим паче, що, як кажете, ви його уже розв’язали…
— Всі розрахунки зроблені, лишається збудувати новий передавач, — вставив Гросс.
— Чудово… Розрахунки у вас… на яку відстань?
— Десять кілометрів, — випалив швидко Гросс.
— Чудово… Отже, ще крок —і ви будете справді великою людиною, доктор Гросс. Скільки часу вам потрібно, щоб виконати ці розрахунки?
— Це залежатиме…
— Пробачте, я розумію… Завтра ж ми зустрінемося, обговоримо умови і підпишемо угоду. Ми дамо все, що вам потрібно. А доки патентна процедура не закінчена, ви, звичайно, розумієте, що вся ця справа повинна лишатися в найсуворішій таємниці. Ніякої інформації в пресі, ніяких переговорів з будь-ким, крім нас. Відкриття поки що не існує. Це у ваших же інтересах… Тепер ще одне питання, доктор. Начальник нашого управління, який уповноважив мене вести цю справу, надзвичайно зацікавився вашим відкриттям. Оскільки випробування закінчилося успішно, передаю вам його прохання завтра ж продемонструвати йому дію передавача. Я вважаю, що це зробить вирішальний вилив на просування нашої спільної справи.
— Звичайно, звичайно, і з задоволенням, — погодився Гросс.
— От і чудово. А в такому разі нема потреби зараз вивозити машину звідси. Я сподіваюсь, що пан Флаухер зуміє забезпечити її цілість і недоторканість для будь-яких сторонніх поглядів або рук?
— Можете бути спокійні, — з усмішкою відповів начальник полігона. — Все на цій території охороняється на підставі військових законів.