…Невигідне загальне враження від дій радянських збройних сил підпсувало престиж тих кіл, які знаходились при владі і вимагали пропагандистських заходів на противагу цьому. Так руські ще під час війни пустили міф про „лінію Маннергейма“. Запевняли, що наша оборона на Карельському перешийку опиралася на незвичайно міцний, побудований за останнім словом техніки залізобетонний оборонний вал, який можна порівняти з лініями Мажіно і Зігфріда і який ніяка армія ніколи не проривала. Прорив руських військ став „подвигом, рівного якому не було в історії всіх війн“, як було сказано в одній з офіційних заяв руської сторони. Все це вигадки: в дійсності становище речей має зовсім інший вигляд. Як я вже говорив, оборонна лінія, звичайно, була, але її утворювали тільки рідкі довготривалі кулеметні гнізда та два десятки збудованих за моєю пропозицією нових дотів, між якими були прокладені траншеї. Так, оборонна лінія існувала, але в неї була відсутня глибина. Її міцність є результатом стійкості і мужності наших солдат, а ніяк не результатом міцності споруд…»
Тоді ж вперше у Фінляндії — як в незалежній державі, — з’явилися бойові нагороди, медалі й ордени, що й прикрасили груди героїв.
Перша нагорода Фінляндії «Медаль за громадянську оборону» з планкою, на якій був напис «1939–1940», вручалася захисникам фінських міст і за врятування мирного населення, яке потрапило під бомби «червонозоряних» літаків.
Пізніше всі учасники «Зимової війни» були нагороджені медалями із зачорненої бронзи, які кріпилися на чорній стрічці з двома тоненькими червоними смужками, що нагадували цівки крові. На стрічці — планка з назвами ділянок фронту чи боїв, у яких брав участь нагороджений.
Більшого розміру медалі вручалися нечисленним добровольцям з інших країн.
Захисникам Лапландії вручали бронзовий хрест, на якому зображені дві гори і спина лижника. Учасники боїв біля міста Піткяранта отримували білий, покритий емаллю хрест з накладеним на нього тонким червоним хрестом і схрещеними мечами. Також у фінській армії був відроджений «Хрест Свободи», який мав 4 ступені. Цей орден був військовим і водночас цивільним: для військових орденська стрічка виготовлялася червоного кольору з білим кантом, для цивільних — жовта з червоними смужками.
Крім того, «Хрест Свободи» мав ще й медичний варіант і медаль трьох ступенів. Військовим медичним працівникам медаль вручалася двох ступенів — срібна і бронзова з написом «За хоробрість» — на фінській і шведській мовах, цивільні особи удостоювались нагороди з написом «За заслуги».
Існували також ще й військова медаль «Хреста Свободи» з бантом, заснована в 1940 році маршалом К. Г. Маннергеймом. За статусом ця золота медаль була вище «Хреста Свободи» і тому вважалася вищою нагородою для офіцерів, але нагороджували нею вельми рідко. Солдати отримували таку медаль, тільки срібну — на голубій стрічці з білими смужками по краях.
Найвищий бойовий орден Фінляндії для командного складу армії «Хрест Маннергейма» був заснований у війні 1941–1944 років. Його вручали всього лише кілька разів. Двічі його удостоювався Ільмарі Юутілайнен, один з кращих льотчиків Фінляндії, який збив 94 радянських літаки. (Для порівняння: тричі Герой Радянського Союзу Іван Кожедуб (пізніше — генерал-полковник авіації) за п’ять років війни збив 62 німецьких літаки.)
З офіційних матеріалів СРСР:
«Радянсько-фінляндська війна 1939–1940 років виникла внаслідок антирадянської політики реакційного уряду Фінляндії. Тривала з 30.XI.1939 до 12.III.1940. Правлячі реакційні кола Фінляндії, підтримувані імперіалістами Великобританії, Франції, Швеції, Німеччини і США, перетворили Карельський перешийок та прилеглі до нього острови Фінської затоки і Ладозького озера на військовий плацдарм для нападу на СРСР. На Карельському перешийку фінляндські мілітаристи створили смугу довгочасних укріплень („лінія Маннергейма“)… Наприкінці листопада 1939 року фінляндське командування розгорнуло вздовж радянсько-фінляндського кордону до 15 дивізій. 26 і 29.XI фінляндська артилерія обстріляла радянські війська під Ленінградом. У відповідь на це 30.XI радянські війська розгорнули бойові дії. Війська Північно-західного фронту в лютому прорвали „лінію Маннергейма“. На початку березня 1940 року радянські війська форсували по льоду Фінську затоку, обійшли з Північного Заходу Виборзький укріплений район, оточили фінські війська під Виборгом, Кексгольмом і Сортавалою. Опір фінляндської армії було зломлено. На прохання уряду Фінляндії 12.III.1940 року в Москві було підписано радянсько-фінляндський договір, за яким до СРСР відійшли Карельський перешийок з Виборгом і Виборзькою затокою, з островами, західне і північне узбережжя Ладозького озера, ряд островів у Фінській затоці, частина півострова Рибацького і Середнього. Договір зміцнив оборону північно-західних радянських кордонів».