Величина захопленої Радянським Союзом фінляндської території рівнялася 4000 км2, а кількість людей, що там проживала, 12 відсоткам всього населення країни. Це означало, що приблизно 500 000 чоловіків довелося кидати свої рідні краї, їхати із земель, які обробляли багато поколінь їхніх предків. Доля цих територій в економічному житті, землеробстві, лісовому господарстві, промисловості рівнялася 11 відсоткам.
«Стратегічному становищу Фінляндії було завдано нищівного удару. Ми втратили вузькі проходи, що давали нам можливість закривати ворота перед агресорами. Наш кордон робив нашу країну відкритою для нападів, а район Ханко став схожий на пістолет, що приставлений до серця держави і на важливі комунікації. Договір про мир відібрав у нас безпеку і свободу зовнішньополітичної діяльності.
…Історія показує, що сильний рідко має почуття міри або володіє талантом бачити далеку перспективу. Ці властивості відсутні були і в керівництва СРСР. Їх вина проявилась і в зарозумілості та відсутності відчуття міри, які були властиві зовнішній політиці Росії весь час. І все ж Фінська війна затримала більшовизацію прибалтійських країн на шість місяців… В міжнародному плані найважливішим наслідком Зимової війни стало зниження авторитету радянських збройних сил.
Політичним результатом Зимової війни для самої Фінляндії стало перш за все збереження самостійності, що була куплена дорогою ціною. Смертельна небезпека була відбита надзвичайною напругою сил всієї нації. Але небезпека ще не минула», — застерігав Маннергейм.
Красномовним є той факт, що керівництво нацистської Німеччини на чолі з Гітлером, пильно слідкуючи за безуспішними спробами СРСР поставити на коліна маленьку Фінляндію, збадьорилося духом, і Гітлер утвердився в переконанні напасти на Радянський Союз: якщо цей гігант з Фінляндією по суті нічого не міг зробити, то він, Гітлер, легко розіб’є більшовиків. Хоч фюрер і програв війну, але скільки завдасть горя радянським людям! А коли б Фінляндія не вистояла, можливо б, і Друга світова війна не почалася б так несподівано, принаймні Гітлер не зважився б напасти на СРСР, аби був інший результат радянсько-фінляндської незнаменитої війни…
«Лінією Маннергейма» (неодмінно в лапках) в історії воєн прийнято називати довгочасну смугу оборони фінів, споруджену як захист від агресії СРСР в 1927–1939 роках на Карельському перешийку — від Фінської затоки до Ладозького озера, довжиною в 135 кілометрів, на якій було зведено понад 2 тисячі вогневих точок, що прострілювали кожну п’ядь землі. А ще гранітні та бетонні надовбні, десятки потужних дотів, аеродроми і стратегічні дороги, багатокілометрові ряди траншей, дротяні загородження… Все це вкупі обіцяло їй неподоланність. Принаймні на довгий час. Радянські джерела розповідають, що буцімто доти були обтягнені зовні товстою гумою, від якої рикошетом відлітали снаряди, але чи правда це, чи легенди, аби виправдати невиправдані втрати радянців у живій силі при штурмі «лінії Маннергейма» — хтозна. Так ось цю захисну споруду і було в народі прозвано «лінією Маннергейма», під такою назвою вона й увійшла в світові енциклопедії та військову спецлітературу, нагнавши перед тим стільки жаху та відчаю на радянців, під час спровокованої Москвою Зимової війни з фінами (чи то пак — білофінами) у 1939–1940 роках.
А ще вздовж лінії (як і по всіх навколишніх лісах, якими, устеляючи свій шлях трупами вбитих та закляклих на морозі поранених, проривалися радянські війська) на агресорів з червоними п’ятикутними зірками чигала ще жахливіша смерть, з ляку названа білою — зодягнені в білі маскхалати «кукушки», як прозвали фінських снайперів радянські солдати. І несла вона стовідсоткову й миттєву загибель. Він невидимої, але сущої і від того ще лячнішої «кукушки» рятунку не було — ні в лісі, ні поза лісом… Піф-паф, як співається в одній радянській пісеньці, нечутне клацання, ніякого звуку пострілу в сухому морозяному повітрі, де й так усе тріщить, і земля репається, і лід на озерах та болотах аж крекче, куля — лясь-тьох!.. Ку-ку, одне слово. Невідомо й звідки. І ще одного любителя поживитися чужою територією поминай, як звали! Недарма ж фіни були відмінними мисливцями в снігах своєї суворої, сліпучо-білої від снігів, неласкавої до чужинців, прекрасної їхньої батьківщини.