Пророк — слово грецьке і означає людину, яка висловлює думки не з власної волі, а говорить в екстазі чи трансі — під впливом Божественної сили. В Біблії з цього приводу так і сказано: «І зійде на тебе Дух Господній, і ти будеш пророкувати з ним і зробишся іншою людиною».
(Хоча в історії є приклади й протилежні наведеному. Композитор Тартіні, наприклад, побачив уві сні, як до нього в спочивальню зайшов чорт і, взявши скрипку, почав грати сонату. Вона так врізалась в пам’ять маестро, що проснувшись, він відразу ж записав… «Чортову сонату». До речі, уві сні Д. І. Менделєєв, як відомо, побачив — але хто йому показував, чистий чи нечистий? — Періодичну систему елементів.)
До пророків здавна і у всі часи ставлення було двояке: з одного боку, кожному хотілося дізнатися, що буде з ним, а з другого — їх ненавиділи, адже боялися, що своїм віщунством пророк може «накаркати» біду, навести нещастя. То, може, Доля частіше, аніж ми думаємо, втручається в наші плани? Чи раптом життя наше розвивається по визначеній кимось програмі? Якщо це так, то фрагменти цієї програми час од часу стають відомі певним людям, вони її зчитують. То що таке життя людини: Випадок чи Запрограмованість? Учений М. Козирєв вважає, що в цьому світі «майбутнє вже існує, і тому не дивно, що його можна спостерігати зараз…»
Але вийти на нього і тим більше зчитати його — не кожному вдається. Як і те, що не ясно, як діють ясновидці (їм це здебільшого і самим незбагненно). Чи багато пророків серед людей? Який відсоток таких людей? Як показують дослідження, здібності до лідерства (керівництва) в суспільстві хомо сапієнс має кожен 20–й, або 5 % всіх людей. (До речі, у тварин точнісінько така ж статистика, лише 5 % тварин здатні домінувати над іншими.) Ця цифра фігурує і тоді, коли мова заходить про екстраординарні психічні здібності людини. Виявляється, осіб, які володіють хистом ясновидіння, телепатією, чаклунством, екстрасенсорикою, магією тощо, теж 5 % від загальної кількості. Навіть творчість, обдарування дотримується цих параметрів. Є поети від Бога, а є поети від себе. Так ось від себе багато, а тих, що від Бога, лише… 5 %.
Все більше спеціалістів сходиться на тому, що навколо Землі і на Землі існує якась інтелектуальна голограма, в ній і відбувається життя людей. Окремі з них, все ті ж 5 %, можуть якось зв’язуватися з цією голограмою, тоді відбувається коротке замикання, і такі незвичайні особи зчитують з голограми (часом і за допомогою символів та образів) те, що ще тільки-но згодом відбудеться в нашій реальності. Хто називає цю голограму біополем, хто «польовою інформацією» або інформацією космічного поля, чи, зрештою — Системою, але суть не в назві, а в самому явищі.
А втім, скільки народів, стільки й термінів та розумінь цього фантастичного, як нам здається від незнанням, явища. Індонезійські віщуни, наприклад, оперують поняттям біополе, що його вони називають «сакті». З ним пов’язують і феномен ясновидіння. «Сакті» у багатьох людей різне, хоча загалом це схоже на долю, тож воно залежить від самої людини. Якщо людина володіє сильним «сакті», їй весь час таланить у житті, а якщо у неї слабке «сакті» — то в неї і доля відповідна, з такою людиною найбільше трапляється нещасть, невезінь, хвороб тощо.
…Так ось такою віщункою і була та непримітна, нічим зовні не видатна жінка, котра восени 1917 року в одеському готелі «Лондон» пророкувала генерал-лейтенанту російської армії Карлу Густаву Маннергейму незвичайну долю (мабуть, «сакті» у нього особливо сильне!) — її ясновидіння, її пророцтво й передбачення, зроблені нею так легко і просто, ніби між іншим, ніби вона заглянула до книги, що лежала перед нею. Жаль, що генерал-лейтенант не зберіг нам імені цієї Сивілли.
4 червня 1942 року генерал-лейтенанту, головнокомандуючому збройними силами Фінляндії Маннергейму виповнилось 75. Не можна було сказати, що генерал зберігся як юнак, хлопець-молодець, і що мав він вигляд на піввіку чи й менше, ні і ні. Із здоров’ям у нього вже тоді почали виникати проблеми, та й напружені роки, починаючи з 1918 року, коли він рік за роком — та які роки! — чверть віку рятував свою батьківщину від все нових і нових зазіхань могутнього сусіда — це назавжди залишило свій карб на ньому, підірвало здоров’я. А більшовики щороку сіяли зуби дракона, що сходили постійною ворожнечею, розбратом, зазіханням на цілісність фінської території, на все нові й нові напади, провокації. Все це треба було не просто пережити, а — відбити. І всі біди й тривоги тримати у собі, зовні вдаючи з себе спокійного і здорового, якому робота вдень і вночі просто… просто ніпочім.