Ті філософські хащі, в які заводив Шевальє дон Фабріціо у цьому кабінеті, злякали його не менше, ніж криваві історії, що їх він почув уранці від Танкреда. Він хотів було щось зауважити, але дон Фабріціо був надто збуджений, щоб слухати його.
— Звичайно, може бути, що кільком сицилійцям, які опинилися за межами свого острова, і пощастило уникнути його чарів. Але для цього треба виїжджати звідси замолоду, бо в двадцять років уже пізно, шкаралупа вже твердіє. У двадцять років сицилієць уже переконаний, що його край — такий самий, як будь-який інший, що на нього жорстоко зводять наклеп, що саме тут існує нормальне цивілізоване життя, а всі химерні його форми — деінде. Пробачте, Шевальє, я надто захопився і вже, мабуть, надокучив вам. Адже ви приїхали сюди не для того, щоб послухати, як Єзекїїль скаржиться на біди Ізраїлю. Повернімось до нашої теми. Я дуже вдячний урядові, який згадав про мене і виявив мені таку високу честь, запропонувавши місце в сенаті, і прошу передати мою подяку кому треба; але я не можу його прийняти. Я представник старого правлячого класу, який заплямував себе співпрацею з бурбонівським режимом і який зв’язаний із цим режимом, якщо не духовно, то, в усякому разі, узами добропристойності. Я належу до того покоління невдах, якому доводиться балансувати між минулим та сучасним і яке не знаходить собі місця ні тут, ні там. Крім того, як ви, безперечно, помітили, я людина без ілюзій. Яка буде користь сенату з недосвідченого законодавця, якому бракує здатності вводити в оману самого себе, що так необхідна кожному, хто хоче керувати іншими? Люди мого покоління повинні скромно сидіти у своїх кутках і тихенько спостерігати, як плигають і перекидаються молоді навколо цього помпезного катафалка. Вам треба саме молодих, спритних молодих, розум яких ще відкритий для «як?» більше, ніж для «чому?», котрі вміли б замаскувати чи, скажімо, сполучити своє власне користолюбство з туманними громадськими ідеалами.
Князь на мить замовк і перестав стискати собор Святого Петра. Потім додав:
— Ви дозволите дати вам одну пораду? Перекажіть її вашим начальникам.
— Звичайно, князю, до неї прислухаються з великим інтересом, але я хотів би сподіватись, що замість поради ви дасте свою згоду.
— Я міг би запропонувати вам у сенат кандидатуру дона Калоджеро Седари. У нього більше прав, ніж у мене, щоб там засідати; його рід, як я чув, досить шляхетний або незабаром стане таким; крім престижу, тобто крім того, що ви називаєте престижем, у нього є ще влада. Хоча в нього немає наукових заслуг, зате є виняткові заслуги громадські. Його діяльність під час висадки була не лише бездоганна, а й надзвичайно корисна; що ж до ілюзій, то я не думаю, що їх у нього більше, ніж у мене, але він досить хитрий і зможе створити їх, коли в цьому виникне потреба. Ось саме ця людина вам потрібна. Але поспішайте — як я чув, він збирається висунути свою кандидатуру до палати депутатів.