Мабуть, відповідь не цілком задовольнила її вимогливого брата, і він перейшов на колишній агресивний тон:
— Якщо ти завдаси їй болю…
Саймон різко перервав:
— Я ніколи свідомо не завдавав і не завдам їй болю!
Ентоні зміряв його підозрілим поглядом.
— Май на увазі, я готовий убити тебе, навіть ризикуючи власним життям, якщо ти знову якимось чином зачепиш її честь. Раниш душу… Клянусь, ти ніде не знайдеш спокою, якщо заподієш їй зло.
— Я тебе зрозумів, — спокійно сказав Саймон.
Незважаючи на всі погрози, які він щойно почув, і на ту фізичну шкоду, яку вже зазнав, він не міг не відчувати поваги до Ентоні за те, як той дбає про сестру. Як відданий їй. А хіба відданість не одна з найблагородніших якостей?
Йому подумалося також: можливо, Ентоні бачить у ньому, у його характері, у душі щось невідоме йому самому, що ховається в найтемніших і найтаємничіших закутках його істоти? За стільки років знайомства і дружби приятель цілком міг дізнатися його краще, ніж він сам себе, і тому не без повної на те підстави побоюється, що в ньому візьмуть верх ці незрозумілі дрімучі сили.
А з цього випливає, що Ентоні має рацію у своїй наполегливій підозрілості і не буде виразом слабкості з боку Саймона вкотре заспокоїти і утихомирити його.
— Даю тобі слово, — повторив він, — що намагатимусь зробити все для спокою та безпеки Дафни.
Ентоні задоволено кивнув головою.
— Сподіваюся, так воно й буде. — Він відірвався від столу і попрямував до дверей. Звідти обернувся і додав:
— Інакше знову почнемо сваритись, а я цього не хотів би.
Двері за ним зачинилися.
Саймон з тихим стоном впав у крісло, заплющив очі. Чому, чорт забирай, життя така складна штука? Чому друзі так швидко перетворюються на ворогів, а легкий флірт на пожадливість? А то й у шлюб.
І що йому тепер робити з Дафною, яка стала волею сліпого випадку супутницею його життя? Зрозуміло, у нього й на думці немає заподіяти їй зло, образити чимось, але хіба самим одруженням на ній він уже не робить цього? Сам того не бажаючи… І в той же час хіба він не бажає її, не мріє про ту хвилину, коли вона буде поруч з ним, в ліжку, і він накриєте своїм тілом, повільно проникне в неї і почує, як вона зі стоном вимовить його ім'я…
Він здригнувся. Навіщо раніше думати про це в таких подробицях? — Ваша світлість!
Знову Джеффріз. Саймонові було важко розплющити очі, він просто зробив рукою знак дворецькому, щоб той наблизився.
— Може, ви хотіли б відпочити, сер? Лягти в ліжко? — почув він.
Довелося розплющити очі, щоб подивитись на годинник. Слава Богу, для цього не потрібно було крутити головою. Лише сім вечора.
— Зарано для сну, — промимрив він.
— І все-таки, сер, — дворецький був наполегливий, — вам слід відпочити.
Саймон знову заплющив очі. Джеффріз правий як ніколи. Чому б не послухати його, не розтягнутися на м'якому ліжку, під прохолодними лляними простирадлами? І обов'язково замкнути міцно-міцно двері спальні, щоб туди в жодному разі не увірвався цей біснуватий Ентоні! Яке щастя не бачити його хоч би з вечора до ранку!
А краще взагалі сховатись там рішуче від усіх і заснути… і спати, не прокидаючись, кілька діб!
Розділ 13
А ви знаєте, що герцог Гастінгс і міс Бріджертон мають намір одружитися!
В зв’язку з чим, дорогий читачу, ваш автор користується нагодою, щоб нагадати: саме таке закінчення мав сміливість пророкувати трішки раніше на цих самих сторінках. До всього ваш автор бажав би додати, що одразу після опублікування його прогнозів в нашій «Хроніці» в чоловічих клубах Лондона почали битися об заклад і кількість таких «бійок» росла з кожним днем.
І хоча вашому авторові, яку обличчю жіночої статі заборонений вхід в такі клуби для джентльменів, у нього (у автора) є достовірні відомості, що загальний рахунок цих парі був 2:1 в користь тих, хто вірив, що шлюб між герцогом Гастінгсом та міс Бріджертон таки укладеться.
«Світська хроніка леді Віслдаун», 21 травня 1813 року
Залишок тижня пролетів майже непомітно для Дафни. Саймона вона не бачила кілька днів, навіть подумала було, що він поїхав з міста, але Ентоні повідомив, що побував у будинку герцога, щоб уточнити деякі подробиці шлюбного контракту.
На превеликий подив Ентоні, Саймон навідріз відмовився прийняти придане. Жодного пенні! Зрештою вони дійшли згоди, що гроші, залишені батьком як придане Дафни, будуть покладені на окремий рахунок, піклувальником якого стане Ентоні, а його сестра отримає право зберігати їх або витрачати на свій розсуд.