— Ось, бери, — Пемфредо вийняла око зі своєї очниці, а та, яку звали Еніо, жадібно простягла до неї руку, щоб узяти його. Зробивши крок уперед, Персей вихопив у неї око.
— Що це було? Хто? Що?
А тоді Персей обікрав Дейно, сестру з зубом. Скориставшись її відкритим від здивування ротом, він вирвав її зуб і відступив із гучним сміхом.
— Добрий вечір, пані.
— Зуб! Зуб, хтось узяв зуб!
— Де око? Хто має око?
— У мене є ваш зуб, сестри, а також у мене є ваше око.
— Поверни їх!
— Ти не маєш права.
— Усьому свій час, — сказав Персей. — Я можу повернути вам це каламутне старе око і цей гнилий старий зуб. Мені вони не потрібні. Звичайно, я можу так само легко викинути їх у море...
— Ні! Ні! Ми благаємо тебе!
— Благаємо...
— Усе залежить від вас, — сказав Персей, крокуючи навколо них. Коли він оминав їх, вони простягали в його напрямку свої кістляві руки, намагаючись схопити його, але він завжди виявлявся надто спритним для них.
— Що тобі потрібно?
— Мені потрібна інформація. Ви старі. Ви знаєте різні речі.
— Що ти хочеш, щоб ми тобі сказали?
— Як знайти ваших сестер, горгон.
— Нащо вони тобі?
— Я хотів би забрати Медузу до себе додому. Принаймні її частину. — Ха! Оце дурень. Вона тебе паралізує.
— Це означає перетворить тебе на камінь.
— Я не якийсь невіглас. Я знаю, що означає «паралізує», — сказав Персей. — Хай це вже буде мій клопіт, просто скажіть мені, де знайти той острів, на якому вони живуть.
— Ти хочеш завдати нашим милим сестрам шкоди.
— Скажіть мені, або я спершу кину в море око, а потім і зуб.
— Лівія! — вигукнула та, яку звали Еніо. — Острів розташований біля узбережжя Лівії.
— Задоволений?
— Вони вб’ють тебе і поласують твоєю плоттю, а ми почуємо про це й зрадіємо, — верещала Дейно.
— А тепер віддай нам наше око й наш зуб.
— Звісно, — сказав Персей.
Він розумів, що нехай ці мегери й старі, але вони все ще мають гострі пазурі, а також вони люті й мстиві. Тож краще виграти собі трохи часу.
— Скажу вам ось що, давайте пограємо разом, — промовив він. — Заплющте очі і порахуйте до ста... Ой. Певна річ. Вам не потрібно заплющувати очі. Просто порахуйте до ста, поки я сховаю зуб та око. Обіцяю, вони будуть десь у цій печері. Без обману. Один, два, три, чотири...
— Хай тебе фурії вхоплять, дитино Прометея!
— Нехай твоя плоть буде гнити на твоїх кістках!
Персей швидко обійшов їхню кімнату, рахуючи разом із ними.
— Ви маєте подякувати мені... Дев’ятнадцять, двадцять... А не проклинати мене, — сказав він, коли вони закидали його ще більше мерзенною й брудною лайкою. — Сорок п’ять, сорок шість... Напевно, це взагалі найцікавіша подія, що сталася з вами за багато століть... Шістдесят вісім, шістдесят дев’ять... Ви будете обговорювати цей день іще впродовж багатьох віків. Тільки не починайте шукати, поки не дійдете до ста, без обману!
Коли Персей повертався проходом до виходу з печери та відкритого пляжу, він почув позаду себе голоси грай, які сварилися, кричали та плювалися:
— Геть, геть!
— Знайшла, знайшла!
— Це просто шматок кістки, стара дурепо.
— Око! Я знайшла око!
— Відпусти мій язик!
Острів горгон
Персей усміхнувся сам собі, поки пристібав до пояса косу та брав до рук щит. Він добре сховав зуб і очне яблуко. Сірі сестри будуть днями їх шукати. Він був упевнений, що вони й не подумають зупинити пошуки, щоб викликати якогось птаха чи морську істоту, які зможуть попередити їхніх сестер про його наближення. Навіть якщо вони і здогадаються це зробити, у нього є ця чудова зброя. Проте цей щит, егіда... Чому Афіна так наголошувала на тому, що його поверхня має завжди бути відполірована до блиску?
Він піднявся над поверхнею моря і рушив у бік узбережжя Лівії.
Місячна колісниця Селени вже була високо в небі, коли Персей летів над морем у пошуках домівки горгон. Він досить швидко натрапив на неї. Проте це було більше схоже на ряд скелястих виступів, ніж на острів; їх повністю оповив туман. Він спустився досить низько, щоб обійти туман. Сюди проникали вбогі промені місячного світла. Коли він ширяв над островом, він зрозумів, що те, що він вважав за скельні утворення, насправді було реалістичними статуями: тюленів, морських птахів і... людей. Деякі з них зображували жінок та дітей. Як дивно бачити сад скульптур у такому віддаленому й похмурому місці.
Тепер він помітив горгон. Усі троє лежали колом і міцно спали, їхні руки сплелися в ніжних сестринських обіймах. Це мало не зовсім такий вигляд, як розповідала йому мати. Усі троє мали ікла замість зубів і бронзові кігті, як вона й сказала, але тільки в однієї з них замість волосся особливо дивної краси були живі змії, які звивалися. Це має бути Медуза. Вона була меншою за інших. У місячному світлі її обличчя здавалося гладеньким. Тоді як двоє інших горгон мали лускату шкіру, що звисала мішечками. Поки вона спала, очі Медузи були заплющені, й Персей не міг втриматися, щоб не подивитись на її закриті повіки, знаючи, що їм достатньо відкритися лише на одну секунду, щоб його життя закінчилося. Один єдиний погляд і...