— Я чув цю історію. Але ж це, мабуть, було багато років тому?
— Двадцять років чи більше. Але це лише мить для богів, хіба ні?
— І тому вона послала цього Сфінктера...
— Ха! А ви кумедний. Його називають Сфінксом. Це жахлива істота, що має голову смертної жінки, але тіло лева і крила птаха. Краще з нею не зустрічатися. Вона стоїть на вершині перевалу, саме туди, куди ви прямували. І кожного подорожнього вона зупиняє своєю загадкою. Якщо вони не можуть дати їй правильну відповідь, вона скидає їх униз на гострі скелі. На її загадку ще ніхто не відповів. Ані торгівля, ані мандрівники з півночі не можуть пройти повз неї до Фів. Якщо вам потрібно туди, то краще обійдіть усю гору, щоб уникнути її.
— Я добре розбираюся в загадках, — сказав Едип.
Старий похитав головою.
— Бачите, як канюки кружляють у повітрі? Вони будуть здирати м’ясо з ваших зламаних кісток.
— Або з кісток Сфінктера.
— Сфінкса, хлопче. Це Сфінкс, і краще не забувайте про це.
Залишивши його реготати, хрипіти та гикати, Едип пішов далі.
Це була правда, що він умів добре розгадувати загадки. Він винайшов абсолютно новий вид гри у слова, в якому потрібно переставити місцями літери одного слова, щоб створити інше222. Ця ідея випадково спала йому на думку в дитинстві, коли йому розповіли історію про Піфона, великого змія, якого Гея, Мати-земля, відправила охороняти омфал, «кам’яний пуп» Греції у місті Піфо, яке тепер називається Дельфами223. Тоді Едип із захопленням указав своїй матері, що Тифон (англ. Typhon), ще один із великих синів-монстрів Геї, має у своєму імені ті ж самі літери, що й Піфон (англ. Python).
222 Грецькою це називається «анаграма».
223 Мати Зевса Рея змусила свого чоловіка Кроноса з’їсти цей камінь, підклавши його замість немовляти Зевса. Коли Кронос пізніше вирвав цей камінь, Зевс кинув його так далеко, що той приземлився у Піфо/Дельфах.
— А Гера (англ. Hera) має такі ж літери, як і її мати Рея (англ. Rhea)! — вигукнув він.
— Дуже добре, любий. Але це нічого не означає224.
224 Зазвичай, грецькими літерами імена Python і Typhon не є анаграмами, але ми удамо, що не знаємо цього.
Так, він припускав, що це нічого не означає. Але це було весело. Головоломки, загадки та коди продовжували захоплювати його розум, тоді як більшості людей вони здавалися нецікавими. Тепер перспектива загадки, від якої залежатиме його життя чи його смерть, вабила його інтелектуальне марнославство.
Чим вище він піднімався, тим сильніше звужувався гірський перевал. Старий мав рацію щодо канюків, вже ціла дюжина кружляла над ним, кричачи в очікуванні.
— Стій!
Він підвів погляд і побачив крилату фігуру, що присіла на виступі над ним. Вона стрибнула вниз і м’яко приземлилася на стежку перед ним, розкриваючи та закриваючи свої крила.
Людське обличчя, тіло лева, як і розповідав старий225.
225 Сфінкс зазвичай називають дитиною Єхидни та Тифона, хоча деякі джерела припускають, що вона була їхньою онукою — донькою Ортра та Химери.
— Доброго ранку, пане, — сказав Едип.
— Пане? Пане? Невже ти сліпий?
— Пробачте мене. Важко сказати. Я навіть не впевнений, де ваше обличчя, а де — ваша дупа.
— О, мені буде приємно спостерігати за тим, як ти помиратимеш, — сказала Сфінкс, а її лев’яча шерсть настовбурчилася.
— Вам доведеться довго чекати, — відповів їй Едип. — Я не планую помирати ще протягом багатьох років. А тепер, вибачте, я маю пройти.
— Не так швидко! Ніхто не пройде повз мене, якщо не зможе розгадати мою загадку.
— О, зрозуміло. І ця загадка полягає в тому, чому ваша мати не задушила вас при народженні? Чи ні?
Сфінкс, яка вважала себе надзвичайно красивою — і такою вона й була, — сплюнула від люті.
— Ти відповіси на загадку або помреш!
Вона вказала головою на високу скелю під собою. Едип поглянув униз. Там на гострих каменях були розкидані сотні об’їдених людських кісток.
— Овва. Яка гидота. Що ж, тоді загадуйте. Я не збираюся стирчати тут цілий день. До ночі треба дістатися Фів.
Сфінкс вмостилася й спробувала опанувати себе. Вона ще ніколи не зустрічала нікого, схожого на Едипа.
— Скажи мені таке, подорожній. Що ходить вранці на чотирьох ногах, опівдні на двох і ввечері на трьох?
— Гм... на чотирьох вранці, на двох опівдні, на трьох увечері?
— Просто дай мені відповідь на це питання, — промурчала Сфінкс, — і зможеш вільно пройти.
Едип утягнув повітря крізь зуби.
— Оце так, люди добрі, — сказав він, хитаючи головою, — справжня головоломка, ніяких сумнівів.