О, який же він дурень! Статуї, що стояли навколо, не були мистецтвом, вони не були роботами якогось талановитого скульптора, це були скам’янілі фігури тих, хто зустрівся з поглядом Медузи.
Сандалі безшумно били крилами повітря, поки він ширяв над островом. Він оголив вигнутий клинок арпи й поставив перед собою щит. Що йому робити далі? Раптом він зрозумів, чому Афіна доручила йому підтримувати його відполірований стан. Щоб він міг дивитися не прямо у вічі Медузи, адже її відображення... це була зовсім інша річ.
Він простягнув щит перед собою і нахилив його так, що міг бачити сплячих сестер, які досить чітко відбивалися на поверхні блискучої бронзи.
Будь-хто, хто хоч раз пробував вищипати непокірну брову в дзеркалі у ванній кімнаті, знає, як важко з точністю виконати таке делікатне завдання у зворотному світі відображень, не щипнувши себе. Ліворуч — це праворуч, а праворуч — це ліворуч, близько — це далеко, а далеко — це близько. Персей налаштував дзеркало так, щоб він міг бачити, як він розмахує врізнобіч своєю косою.
Але там нічого не було видно! Як дзеркало могло не працювати?
Звісно! Проклинаючи себе за свою повільну роботу мозку, він зняв шапку Аїда й засунув її в торбину.
Це було нелегке завдання. З важким серпом в одній руці та з іще важчим щитом ув іншій, поки одна половина мозку думає про небезпеку розбудити горгон, а інша — про те, щоб його сандалі залишалися на потрібній висоті, він уже спітнів і важко дихав, коли заховав шапку і був готовий зосередитися на відпрацюванні своїх рухів. Тепер його було чітко видно в щиті, тож він навчився правильно розмахувати арпою у дзеркальному відображенні.
Сам того не помічаючи, він опустився трохи нижче. Звук леза розбудив гадюк на голові Медузи, і вони почали плюватися та підстрибувати. Змінивши кут щита, Персей побачив, що вони дивляться прямо на нього і голосно шиплять. Будь-якої миті Медуза прокинеться — і, можливо, її безсмертні сестри також. Він наблизився до сплячої Медузи зі зброєю напоготові. У щиті він побачив, як вона ворухнулась, а її повіки сіпнулися.
Вона розплющила очі.
Він не знав, чого очікувати, можливо, потворності й жаху, але точно не краси. Але очі Медузи, попри весь їхній блиск і лють, володіли такою привабливістю, що спонукала його відвернутися від зображення у щиті й глибоко зазирнути в них по-справжньому. Він придушив це почуття і підняв свою зброю вище.
Медуза дивилася в щит. Вона підвела свою голову, щоб подивитися просто на Персея, що дозволило йому чітко побачити її горло. Арпа пронеслася крізь повітря, і він відчув, як гостре лезо розрізало її шию. Він кинувся вниз, щоб схопити голову і заштовхати її до своєї торбини, перш ніж помираючі змії встигли б устромити в нього свої ікла.
Він спробував злетіти й рушити геть, але щось смикало його за щиколотки. Інші горгони, Стено та Евріала, прокинулись і з криками тягнули його вниз. Доклавши всіх своїх зусиль, він знову і знову дриґав ногами, подумки наказуючи сандаліям піднятися вгору. Вереск розлючених сестер усе ще дзвенів у його вухах, поки він летів крізь стелю туману до прозорого повітря, освітленого місяцем, не озираючись.
Можливо, йому варто було озирнутися. Тоді перед його очима постало б неймовірне видовище. З того самого дня, коли Посейдон зґвалтував її в храмі Афіни, Медуза носила у своєму лоні близнюків від цього союзу. Коли тіло звільнилося від її голови, вони нарешті знайшли спосіб, як їм народитися. Першим із цієї жахливої рани вийшов молодик, який тримав у руках зброю з блискучого золота. Він носив ім’я Хрісаор, що означає «Золотий меч».
Далі з розкритого горла мертвої Медузи з’явилась інша постать. Відтоді, як неймовірна Афродіта виникла з пінистого сімені та крові з відрізаних яєчок Урана, нічого настільки надзвичайно прекрасного не народжувалося з чогось настільки жахливо мерзенного. Близнюком Хрісаора виявився білий крилатий кінь, що наче сяяв зсередини. Він підкорив повітря й злетів у небо, залишивши позаду свого брата і двох верескливих сестер.