— Присягаюся тобі, це все правда. Тієї самої ночі, коли я переспала з Егеєм, Посейдон теж мене звабив.
— То хто з них мій батько?
— Обидва, я цілком у цьому впевнена. Я повернулась у спальню до Егея, і коли він прокинувся вранці, він обійняв мене й вибачився. Розумієш, він був одружений, тому навряд чи міг узяти мене з собою до Афін. Ми вийшли зі спальні, перш ніж хтось іще в палаці встиг прокинутись, і він привів мене сюди. Він закопав свій меч і свої сандалі ось тут, а тоді перекинув камінь на це місце. І сказав: «Якщо наш союз минулої ночі принесе плоди, й у тебе народиться хлопчик, дозволь йому зрушити цей камінь, коли він стане достатньо дорослим, і скажи йому, хто він такий. Тоді він зможе прибути до Афін і заявити про своє право на трон».
Як ви можете легко собі уявити, Тесей був приголомшений цією новиною. Грайливість його матері протягом багатьох років переконали його в тому, що ідея про те, що його таємничий батько міг виявитися царем або богом, була нічим іншим, як дитячою фантазією.
— Тож дідусь знав: пророцтво означало, що Егей, мій батько, зачне сина наступного разу... коли у нього буде секс? І він вирішив, що ти маєш стати матір’ю?
— Все так.
— Але пророцтво говорило, що Егей не мусить послаблювати свій опуклий бурдюк — звідки ці оракули беруть свої метафори? — до того, як він повернеться до Афін, інакше він помре з горя.
— Ну, так...
— Але він таки послабив його, перш ніж дістатись Афін. То він вже помер від горя?
— Що ж, ні, не помер, — сказала Етра.
— Оракули!
Вони розмовляли й розмовляли, поки не зійшла вечірня зоря. Мати й син ішли додому, Тесей махав мечем по високій траві. Коли вони прибули до палацу, Етра влаштувала їм негайну аудієнцію у царя Піттея.
— Отже, мій хлопчику. Тепер ти знаєш свою історію. Син Тройзена і син Афін. Лише подумай, що це означатиме для Пелопоннесу! Ми зможемо об’єднати наші флоти і керувати всією Аттикою. Коринф буде розлючений. І Спарта! Ха, вони захлинуться від заздрощів! Так, що треба зробити в першу чергу? Ми якнайшвидше підготуємо для тебе корабель, аби ти просто завтра зміг вирушити до Пірея! А чому б ні? На ньому ти зможеш прибути до афінського двору й дати про себе знати старому Егею. Він буде у захваті! Ви ж чули, що він одружився з удовою Ясона, Медеєю з Колхіди? Жахлива жінка в будь-якому смислі235. Чаклунка і вбивця своїх близьких родичів. Я пошукаю для тебе подарунок, якийсь маленький скарб, що ти його зможеш вручити їм обом від мого імені. О, як же гарно ви попрацювали тієї ночі. Як же гарно.
235 Як Медея здобула таку жахливу славу і як вона опинилася в Афінах, як ви пам’ятаєте, розповідається в історії Ясона.
Піттей обійняв доньку і грайливо вдарив онука в плече.
Але Тесей мав інші плани. Він пішов до своєї кімнати й загорнув свої нечисленні пожитки в хустку. Принц Тройзена прибуває на кораблі, тримаючи в руках якусь прикрашену дорогоцінними каменями дрібничку і махаючи срібним мечем зі словами «Привіт, тату, це я!» — наскільки це буде героїчно? Зовсім не героїчно. Хіба Геракл відрекомендувався б так, наче якийсь розпещений царевич? Ніколи. Тесей знав, що коли він увійде в афінську браму, він має ввійти туди як герой. І він вважав, що вже має ідею, як цього можна досягти.
Дістатися з Тройзена Афін можна було тільки двома способами. Морем, через води Саронічної затоки, або пішки, обійшовши її узбережжя. Другий маршрут обіцяв тривалу і важку мандрівку, але більше того, всім було добре відомо, що він також був небезпечним. Там мандрівників вичікували одні з найжорстокіших і найбезжальніших розбійників, грабіжників і вбивць в усій Греції. Тож, певна річ, це був той шлях, яким би пішов будь-який герой, який себе поважає. Якби Тесей прибув до Афін, позбавивши цю дорогу від легендарних розбійників, це було б щось грандіозне...
Тесей узув старі сандалії свого батька, пристебнув меч до свого пояса, загорнув іще кілька інших речей у дорогу й вислизнув із кімнати.
За кілька хвилин він повернувся. Він нашкрябав мамі та дідусеві записку й залишив її на ліжку.
«Мені не сподобалась ідея морської подорожі. Тож я вирішив, що піду пішки. З любов’ю, Тесей».
Подвиги Тесея
1. Періфет
Його подорож тривала менше години, як Тесей помітив, що йому дорогу перегородив незграбний одноокий велетень, який ходив туди-сюди й розмахував величезною палицею. Тесей точно знав, хто це такий: Періфет, він же Корінет, або «Людина-палиця».
— О боги, о боги, — прохрипів циклоп. — Яка гарна й м’яка голівка для Дробарки, моєї палиці. Вона зроблена з бронзи, знаєш? Мій батько коваль. Коваль ковалів, мій батько.