Старший син Міноса й Пасіфаї Андрогей приїхав до мене в гості, як я вже казав тобі, і зупинився тут, у цьому палаці в Афінах. Це сталося приблизно в той самий час, коли бик, який був батьком Мінотавра, втік із Мікен і почав тероризувати Марафон. Андрогей був занадто марнославним і хвалькуватим юнаком, який постійно говорив про те, що критяни кращі за афінян у бігу, боротьбі тощо. Одного вечора я зірвавсь і сказав йому: «Що ж, якщо ти такий до біса хоробрий і спортивний, чому б тобі не довести це, позбавивши Марафон цього клятого бика?»
Він був достатньо сміливим чи достатньо дурним, аби погодитись, і, звісно, він загинув. Кажуть, бик проштрикнув його своїми рогами, вирвав його нутрощі, а потім перекинув через рівнину — тіло пролетіло, мабуть, цілу стадію. Міносу доповіли, і я запевняю тебе, це було помилково, що я навмисно послав Андрогея на смерть, тому що мене роздратувало те, як легко він переміг наших місцевих афінських атлетів під час ігор, але це нісенітниці. Мене спровокували саме хвастощі хлопця.
Що ж, у своєму горі та гніві Мінос зібрав флот і взяв ув облогу Афіни. Ми були абсолютно неготові. Оракул сказав нам, що ми помремо від голоду та чуми, якщо не поступимось і не погодимося на його умови миру.
І ось ми нарешті дійшли до суті. До умов Міноса.
Він сказав, що великодушно відмовиться від спалення Афін ущент, якщо ми погодимося щороку відправляти сім дівчат і сім юнаків кораблем на Крит, щоб їх... немає гарного способу сказати це... щоб їх згодували Мінотавру. В обмін на цю данину Афіни зберігають свою незалежність і свободу від нападу.
Так, я згоден, це велика ганьба, і, безперечно, ти маєш рацію, це великий сором для нас усіх — але що ще ми можемо зробити?
На Крит
— Я скажу вам, що ми можемо зробити, — мовив Тесей, сердито підводячись зі свого дивана. — Ми можемо перестати діяти як перелякані козли і вчинити як справжні афіняни250!
250 Це було особливо різке зауваження, оскільки ім’я Егей означає «цапоподібний».
— Ти зараз гарно говориш, але тебе не було тут, коли флот Міноса стояв у Пірейській гавані...
Проте Тесея не цікавило минуле, лише майбутнє. Це одна з тих відмітних рис героїв, яка робить їх привабливими та непривабливими водночас.
— Як було обрано цих чотирнадцять жертовних ягнят?
— Можу з гордістю сказати, — мовив Егей, зібравши в кулак усю свою гідність і царську владу, — що вони, будучи справжніми афінянами, є добровольцями. Щороку сотні охочих молодих людей добровільно пропонують себе на цю роль. Ми проводимо жеребкування, щоб вибрати фінальну сімку в кожній групі.
— Одним із семи юнаків цього року буду я, — сказав Тесей. — А інших тринадцять ми оберемо не жеребом, а шляхом проведення ігор. Я хочу, щоб тільки найбільш підготовлені, спритні, хитрі та розумні супроводжували мене на Крит і допомогли покласти край цій нісенітниці...
— Але Тесею, мій хлопчику, гарно подумай! — вигукнув Егей. — Умови договору передбачають, що чотирнадцять афінян мусять прибути на Крит без зброї. Які у вас будуть шанси, якщо ви будете під охороною з часу виходу на сушу? Яка різниця, наскільки ви всі будете швидкі, сильні чи розумні? Навіщо тобі викидати своє життя? Ця система працювала останні п’ять років. Вона не... ідеальна, і я чесно визнаю, що це не робить нам честі, але поразка є поразка і...
Тесей більше не чув жодного його слова. Він вийшов із кімнати й одразу ж узявся за підготовку ігор і розробку випробувань, які допоможуть відібрати вершки афінської молоді для подорожі на Крит.
Егей зітхнув. Він дуже любив свого сина, але почав замислюватися на тим, чи не помилився він багато років тому, дозволивши Піттею переконати себе послабити свій опуклий бурдюк із вином... можливо, це те, що мав на увазі оракул, коли казав йому, що все закінчиться горем.
Погожого весняного ранку, шостого дня місяця муніхіона251, Егей нервово підстрибував на своєму троні, який принесли на ношах до стіни Пірейської гавані. Там готували до плавання невеликий корабель, достатній для екіпажу з п’яти осіб і чотирнадцяти пасажирів. Цар під розвіяним навісом віддавав команди для завантаження додаткового вантажу.
251 Весняний місяць.
— Немає нічого поганого в тому, щоб піднести Міносу дари, — сказав він Тесею. — Можливо, його серце вже не таке жорстке. Якщо він знатиме, що мій рідний син... мій рідний син...