Тож так сталося, що музика й сміх під час бенкету на честь заручин у великій залі ефіопського палацу були заглушені Фінеєм і великим гуртом чоловіків, які увірвалися на свято зі зброєю.
— Де він? — заревів Фіней. — Де той хлопець, який насмілився стати між мною та Андромедою?
Сидячи за головним столом, де бенкетувала царська родина, Кассіопея та Кефей збентежено спостерігали за тим, як Персей невпевнено звівся на ноги.
— Я гадаю, що сталася якась помилка, — сказав він.
— Твоя правда, хай тебе фурії вхоплять, — сказав Фіней. — І це ти її зробив. Цю дівчину пообіцяли мені ще кілька місяців тому.
Персей звернувся до Андромеди.
— Це правда?
— Правда, — сказала вона. — Але зі мною ніхто не порадився. Заради всіх богів, він же мій дядько14.
14 Андромеда, як і більшість смертних у наш час, виявляє огиду до інцесту. А ось боги ніколи не були такими гидливими.
— А яке це має відношення до цього? Ти моя і крапка. А ти, — прогарчав Фіней, націлюючи свій меч на Персея, — ти маєш дві хвилини, щоб залишити палац і королівство, якщо не хочеш, аби твоя голова прикрашала одвірок воріт.
Персей подивився через усю залу на Фінея. За ним мало бути, принаймні, шістдесят озброєних чоловіків. Але згадка про голови, що прикрашають ворітниці, підштовхнула Персея до ідеї, що запаморочила йому голову.
— Ні, — мовив він. — Це я даю тобі дві хвилини, щоб залишити палац, якщо ти не хочеш, щоб твоя голова та голови твоїх людей прикрасили цю залу.
Фіней надув губи зі здивованим презирством.
— А ти сміливий, не заперечую. Я дам гаманець, повний золота, тому, хто першим випустить стрілу в шию цього нахабного шмаркача.
Озброєні чоловіки заревіли від захвату й почали натягувати свої луки.
— Ті, хто зі мною, станьте позаду мене! — крикнув Персей, відкриваючи торбину і дістаючи звідти голову Медузи.
Андромеда, Кассіопея, Кефей та гості весілля за головним столом вражено заверещали, коли Фіней і його шістдесят чоловіків миттєво заціпеніли.
— Чому вони не рухаються?
— О, ваша величносте, вони ж кам’яні!
Персей поклав голову назад у торбину й повернувся до своїх майбутніх тестя й тещі.
— Сподіваюся, він вам не надто подобався.
— Мій герой... — видихнула Андромеда.
— Як ти це зробив? — заверещала Кассіопея. — Вони тепер статуї. Кам’яні статуї! Як це можливо?
— О, це дрібниці, — сказав Персей, скромно знизавши плечима. — Минулого вечора я випадково зустрів Медузу Горгону. Вона втратила голову. Ось я і подумав, що вона може стати в нагоді.
Персей приховав, що відчув неймовірне полегшення. Він аж ніяк не був упевнений у тому, що погляд мертвих очей Горгони зберіг свою магічну силу, але внутрішній голос підказав йому, що варто спробувати. Чи був цей внутрішній голос його власною інтуїцією, чи цю пораду йому прошепотіла Афіна, він ніколи не дізнається.
Кефей поклав руку на плече Персея.
— Я завжди ненавидів Фінея. Ти зробив мені велику послугу. Не знаю, як тобі віддячити.
— Рука вашої доньки у шлюбі — це вся подяка, яка мені потрібна. Сподіваюся, ви дозволите мені полетіти з нею на мій рідний острів Серіфос, аби познайомити її з моєю мамою? Ні! — Персей ляснув по руці цариці Кассіопеї, яка висунулася вперед, щоб розкрити торбину. — Це погана ідея.
— О, мамо, — зітхнула Андромеда. — Невже ти ніколи нічому не навчишся?
Повернення на Серіфос
— Це не палац, — попередив Персей Андромеду, коли вони мчали над морем до Серіфосу. — Простий котедж.
— Якщо це місце, де ти виріс, то я впевнена, що воно мені сподобається.
— Я тебе кохаю.
— Певна річ, що кохаєш.
Але коли вони приземлилися на пляжі, то побачили, що котедж Діктіса згорів дотла.
— Що тут сталося? Де всі? Що тут сталося?
Неподалік Персей знайшов гурт рибалок, які лагодили свої сіті. Вони сумно похитали головами. Даная і Діктіс були взяті в полон Полідектом.
— Кажуть, що цар улаштовує в палаці великий бенкет.
— Так. Просто зараз.
— Кажуть, що він планує зробити якесь оголошення.
Персей схопив руку Андромеди і полетів із нею до палацу. Вони прибули до задньої частини тронної зали якраз вчасно, щоб побачити, як Данаю та Діктіса, зв’язаних мотузками, тягнуть до Полідекта, що сидів на троні.
— Як ви смієте? Як ви смієте одружуватися без мого дозволу?
— Це все я зробив, — сказав Діктіс.
— Це ми зробили разом, — сказала Даная.
— Але я запропонував тобі свою руку. Ти могла стати моєю царицею! — закричав Полідект. — За цю образу ви обоє помрете.