— Лягайте спати. До ранку в мене буде план.
— Але що це буде за план?
— Спіть. Просто спіть. Тоді все буде зрозуміло.
Багатство смачної їжі та міцного вина втомило їх, тож незабаром Тесей залишився єдиним, хто не спав і навіть не лягав.
Запала тиша, і Тесей виявив, що сповзає на підлогу й теж починає дрімати, але він так і не встиг міцно заснути, а тоді його змусив швидко прокинутися якийсь звук. Хтось ішов коридором. Він випростався й рушив до дверей.
Два голоси, які щось бурмотіли, посилилися. Він зміг розрізнити голос старшого чоловіка, який здавався чимось засмученим або стурбованим, і тихіше муркотіння жіночого голосу.
Клямка дверей камери повернулась, і крізь ґрати, на свою невимовну радість, він побачив обличчя Аріадни. Вона відчинила двері й увійшла, за нею рухався старий чоловік, який нервово зачинив за собою двері. Тесей підійшов до неї.
— Чому ти тут?
Вона пильно зазирнула йому в вічі.
— Ти ще питаєш?
Це здавалося таким природним — взяти її обличчя в свої долоні та обсипати поцілунками.
На його поцілунки відповіли.
— Аріадно! — видихнув він.
— А як тебе звати? — запитала вона.
— Тесей.
— Тесей? — її очі округлилися від подиву. — Син Егея?
— Той самий.
— Звісно... — вона впала в його обійми.
Старий чоловік нетерпляче поплескав її по плечу.
— Аріадно! — прошепотів він. — Охорона може прийти будь-якої миті.
Вона зупинилася.
— Ви, певна річ, маєте рацію, ми мусимо поспішати. Ходімо зі мною, Тесею. Ми разом покинемо острів.
Тесей зупинився.
— Я не піду без своїх супутників, — сказав він.
— Але ж...
— Я прийшов не для того, щоб кудись тікати, а щоб убити Мінотавра й звільнити мій народ від тягаря, який на нього поклали.
Вона знову пильно подивилася йому в вічі.
— Гаразд, — мовила вона нарешті. — Ми думали, що ти можеш це сказати. — Вона вказала на старого чоловіка, що стояв біля неї. — Це Дедал. Він побудував лабіринт, де живе та істота.
Старий кивнув на Тесея.
— Потрапивши в нескінченний лабіринт коридорів, ви ніколи не знайдете виходу звідти, — сказав він.
— Хіба немає якогось ключа? — запитав Тесей. — Я чув, що якщо спершу повернути праворуч, тоді ліворуч або використати ще якусь подібну послідовність, то завжди можна пройти лабіринт.
— Тут немає такого простого рішення, — роздратовано сказав Дедал. — Є лише один спосіб. Аріадно, розкажи йому.
— Коридори, які ведуть звідси через лабіринт, темні, — сказала вона. — Вони неминуче приведуть тебе до центру. Але щоб вибратися на волю, тобі знадобиться цей клубок ниток. У тому місці, де охоронець залишить тебе самого, прикріпи кінець нитки до одвірка і розмотуй його, коли підеш далі. Таким чином ти завжди зможеш знайти шлях назад.
— Припустімо, що я буду останнім, кого відберуть для Мінотавра, — сказав Тесей. — Я не можу допустити, щоб тринадцять хороших молодих афінян загинуло. Я маю бути першим.
— Не турбуйся про це. Я підкуплю капітана варти, і тебе оберуть завтра вранці, обіцяю тобі. Але я не можу дати тобі зброю. Тобі доведеться впоратися з Астеріоном самотужки.
— Я бився з його батьком без зброї і переміг, — сказав Тесей, згадуючи свій поєдинок із Марафонським биком.
— Коли будеш його вбивати, вбивай його швидко та милосердно. Він, звісно, жахлива помилка, але він також мій брат. Принаймні мій зведений брат.
Тесей усміхнувся їй.
— Я кохаю тебе, Аріадно.
— І я кохаю тебе, Тесею.
— Коли я вб’ю його, я повернуся й випущу своїх людей. Ти попливеш зі мною назад до Афін, і ми будемо правити там разом як цар і цариця. А тепер ідіть обоє, поки нас не впіймали.
— Останній поцілунок, — сказала Аріадна.
— Останній... — сказав Тесей.
Людина-бик
Попри те, що він повністю прокинувся, наступні кілька годин нагадували Тесею гарячковий сон. Він зустрів жінку, з якою йому судилося розділити своє життя. Боги були добрими до нього.
Він не міг розрахувати, скільки годин минуло з тієї зустрічі. Першим із афінян прокинувся морський капітан. Він підійшов до Тесея, і вони подивилися на сплячих молодих людей. Ті лежали на підлозі, обійнявши одне одного руками, — самий цвіт афінської молоді.
— Кажуть, це чудовисько вбиває швидко, — мовив капітан. — Проштрикує рогами і підіймає над головою, розриваючи легені та серце. Бувають і гірші смерті.
— Сьогодні помре сам Мінотавр.
— Мій володарю?
— Припустімо, що мене оберуть першим, але я повернуся сюди тим же шляхом, яким піду звідси. Ви зможете підготувати інших до бою?