Коли Тесей наблизився до центральної кімнати, в ніздрі його вдарив запах гнилої плоті, лайна та сечі. Він поклав майже повністю розмотаний клубок ниток і залишив його лежати на землі, кашляючи від мерзенного смороду. Кам’яна підлога тут була рівною, тож він міг бути впевненим у тому, що його рятівна нитка нікуди не покотиться.
Він зрадів, зрозумівши, що зовсім не відчуває страху, і все ж був спантеличений тим, як гучно билося серце в його грудях. Чи міг він боятись і не усвідомлювати цього? Попереду чулося човгання, гарчання й тупотіння. З відкритого даху високо вгорі лилося стільки яскравого сріблястого світла, що Тесею доводилося широко розкривати, а тоді знову заплющувати свої очі, щоб краще бачити.
Він був у лігві Мінотавра. Він наступав на кістки, на грудки гною та вологу солому, яку, як здогадався Тесей, кидали сюди з даху. Була тиша, за винятком стукоту його власного серця та поперемінного хрускоту і хлюпання його кроків. Але тепер з’явився новий шум — шкрябання рогу об камінь. У кутку щось ворушилося. Велика фігура встала й виринула з тіні. Червоні очі істоти горіли, дивлячись на смертного, який наважився підійти так близько.
— Привіт тобі... — сказав Тесей. Він хотів, щоб його слова були гучними й чіткими, але вони прозвучали як шепіт.
Велика голова підвелася догори, і Мінотавр випустив потужний рев. Його рик луною відбивався від каменю й полетів далі чотирма коридорами, що вели з цієї центральної кімнати. Тесей увійшов усередину з голови свого коридору.
— Ні, ні, — сказав він, — ти не зможеш мене цим залякати. Будь-який бик у полі може так ревіти.
Очі Тесея стали розрізняти дедалі більше деталей. Мінотавр стояв прямо на своїх двох людських ногах. Його голова була величезною, а роги мали гострі кінці. Далі шия розширювалась і перетворювалася на людські плечі, а грудна клітка була вкрита хутром, схожим на волосся, або волоссям, схожим на хутро, що вкривало все його тіло. Між ногами у звіра гойдався величезний прутень, що майже досягав двох копит, які стукали й шкрябали кам’яні плити. Істота перестала ревіти й скоса глянула на Тесея. З її щелеп потекла довга цівка слини.
— Оце гарне видовище, чи не так? — сказав Тесей. — Невже ніхто ніколи не миє це місце?
Вони обидва одночасно підвели свої голови, щоб подивитися на квадрат світла вгорі.
Тесей посміявся з цієї комічної синхронності.
— Я справді вірю, що ти мене зрозумів.
Мінотавр гарчав, пирхав і гиркав.
Тесей із подивом усвідомив, що саме здалося йому раніше таким дивним у голосі цієї істоти. Вона імітувала ритми людської мови. Він був твердо впевнений, що Мінотавр намагався говорити з ним, але бичачі голосові зв’язки, з якими він народився, були нездатні видавати правильні звуки.
— Ти намагаєшся говорити, чи не так?
Хрипкий крик, який вирвався з голови бика, безсумнівно, був підтвердженням цьому.
— Бідолаха. Астеріон, так тебе звати? Астеріоне, послухай мене. Я знаю вихід із цього лабіринту. Чому б тобі не піти зі мною? Ми попливемо до Афін. Я подбаю про те, щоб у тебе було своє поле.
Почулося щось схоже на виття, і великі складки на шиї тварини затряслися.
— Ні? Що тоді?
Мінотавр випростався і закричав.
— Тихше. Допоможи мені зрозуміти, — сказав Тесей абсолютно спокійним тоном. — Це ж усе одно краще за бійку? Адже у бійки може бути лише один результат: я тебе вб’ю. А я цього не хочу. Тепер, коли я зустрів тебе, я зрозумів, що ти мені подобаєшся.
Тепер Мінотавр напружився, щоб видати новий звук. Він зібрав усе своє дихання й перетворив його на завивання, яке прозвучало у вухах Тесея чимось схожим на «Збий мене! Збий мене!»
Тоді він все зрозумів.
— «Збий мене?» Ти просиш вбити тебе?
Мінотавр опустив свою велику голову на знак згоди.
— Вбити тебе? Не проси мене про це.
Мінотавр піднявся на дибки.
— Збий мене! Збий мене!
Тесей теж встав на повний зріст.
— Нехай це хоча б буде дуель, — запропонував він. — Це ти вбий мене... Давай, убий мене! — Сказавши це, він поцілив ногою в купу гною. Товсті шматки полетіли в обличчя Мінотавру. — Ну ж бо, не стій!
Істота видала обурений рев, коли шматки її власних фекалій обпекли її очі. Звір затупотів своїми копитами, струснув головою й кинувся на Тесея.