Тесей зробив крок ліворуч, а потім праворуч, спонукаючи Мінотавра йти на нього. Звір збентежено хитав головою то в один, то в інший бік.
— Ага! Ага! Ну ж бо, нападай, — крикнув Тесей, відступаючи до стіни.
Звір прийняв рішення, опустив свої роги й кинувся на нього. Тесей відскочив убік в останню мить, і Мінотавр врізався головою в кам’яну стіну. Його лівий ріг із гучним тріском зламався і тепер вільно звисав біля щоки. Тесей зробив щось схоже на сальто вперед, вирвав ріг, а тоді, перш ніж ошелешена істота встигла зрозуміти, що відбувається, встромив його гострий кінець глибоко між складками на горлі звіра й люто рвонув, перерізавши його трахею.
Фонтан крові вкрив Тесея від маківки до п’ят. Звір тупотів і смикався, наче у дивному танці, поки все більше й більше крові витікало рікою з його шиї. Його копита посковзнулися на мокрому від крові камінні, і він, сіпаючись, упав на землю.
Тесей став біля нього на коліна й тихо сказав йому на вухо:
— Я відправляю тебе на вічний спокій із усією швидкістю та повагою, Астеріоне. Світ знатиме, що ти загинув хороброю та шляхетною смертю.
Перерізання шиї істоти, мабуть, послабило її напружені голосові зв’язки, які ще кілька хвилин тому не давали їй говорити. Тепер, незважаючи на те, що з відкритої рани в його горлі пінилася кров, Мінотавру вдалося заговорити. Тесей почув слова «Дякую тобі» так чітко, як від будь-якого оратора на акрополі, перш ніж душа істоти назавжди покинула своє жахливе тіло.
— Прощай, Людино-бику, — видихнув Тесей. — Прощавай, Астеріоне, сину Пасіфаї, сину Бика з моря, Критського бика, Марафонського бика. Прощай, брате красуні Аріадни. Прощай, прощай.
Залишити й утекти
Тесей рушив за ниткою, щоб знайти вихід із лабіринту. Коли він вийшов крізь двері, вбудовані у великі ворота, то побачив навпроти себе капітана варти, який спав у кріслі. Він підкрався, щоб зламати шию чоловіка і забрати його ключі, але виявив, що той уже деякий час був мертвим і що з великого залізного кільця на його поясі вже було знято всі ключі. Прямуючи до підземелля, де були ув’язнені його друзі-афіняни, він побачив Аріадну, що стояла біля камери. Її очі сяяли, коли вона помахала ключами перед обличчям Тесея.
— Я знала, що ти впораєшся, — сказала вона.
Тесей обійняв її. Але вона відсахнулася від нього.
— Ти весь у крові!
— Я змию її, щойно ми виберемося звідси.
— Це було жахливо?
— Я влаштував йому швидку смерть. Ти вбила капітана варти?
— Та свиня це заслужила, — мовила Аріадна. — За те, що він намагався зробити зі мною, коли я була маленькою. А тепер давай звільнимо твоїх друзів.
Вони разом із екіпажем корабля та щасливими тринадцятьма афінянами тихо вислизнули з палацу через бічні ворота й попрямували до гавані, де вони пробили днища критських кораблів, що стояли там на якорі, перш ніж сісти на власне судно та попливти геть.
День уже прийшов на заміну ранку, коли вони вислизнули у відкрите море. Шестеро юнаків і семеро дівчат, Тесей та екіпаж додали до вітрил силу весел, і незабаром Крит зник із поля зору. Незважаючи на те, що вони затопили весь критський флот у гавані Іракліона, все ще існував ризик появи військового корабля, що займався патрулюванням цих вод, тому вони не зупинялися, поки не досягли острова Наксос, де кинули якір і вирушили на берег, щоб провести там ніч.
Тесей, тепер очищений від застиглої крові Мінотавра, нарешті ліг із Аріадною. Вони тричі кохалися при місячному сяйві, перш ніж заснути в обіймах одне одного.
І поки Тесей спав, йому наснився найжахливіший сон. Він почався криком, що лунав у його вухах.
— Залиш! Залиш цей острів просто зараз. Ідіть! Забирай своїх афінян, але залиш Аріадну, яку було мені обіцяно. Ідіть, або ви всі помрете. Ви всі помрете.
Тесей намагався чинити опір, але з туману снів виникла фігура, вона наближалася. До нього підійшов юнак із виноградним листям у волоссі. Він був водночас красивим і жахливим на вигляд.
— Три варіанти. Залишайся тут із Аріадною, і тоді ти помреш. Візьми Аріадну з собою, і тоді ти помреш разом із усіма своїми товаришами. Залиш острів разом зі своїми людьми, і тоді ви всі будете жити. Мої кораблі йдуть. Ніщо не зможе їх зупинити. Іди, іди, іди!
Тесей знав, що цей юнак був богом Діонісом. Він сів, спітнілий і задиханий. Аріадна мирно спала біля нього.
Залишивши її, він пішов на пляж, аби подумати. Капітан також не міг заснути і приєднався до нього. Деякий час вони мовчки ходили по піску.