Персей вийшов уперед і рушив до трону. Полідект поглянув через плечі Данаї та Діктіса й побачив, як той наближається. Цар широко посміхнувся.
— Так, так, так. Хіба це не хоробрий юнак Персей. Ти сказав мені, що не повернешся без голови Медузи.
— Ви сказали мені, що збираєтеся викликати Еномая на перегони колісниць, аби одружитися з Гіпподамією.
— Я змінив свою думку.
— Чому ви заарештували мою матір?
— Вона та Діктіс мають померти. Якщо хочеш, тебе можуть повісити поруч із ними.
Даная та Діктіс обернулися.
— Тікай, Персею, тікай!
— Мамо, Діктісе, якщо ви любите мене, оберніться й подивіться на Полідекта. Благаю вас! Усі, хто любить мене, подивіться зараз на царя!
Усмішка на обличчі Полідекта стала дещо менш упевненою.
— Що це за нісенітниці?
— Ви просили голову Медузи. Ось вона!
— Звісно, ти ж не сподіваєшся, що я... — і тут Полідект замовк.
— Тепер можете повернутися й подивитися на мене, — сказав Персей, поклавши голову Медузи назад у торбину. — Тепер ви в безпеці.
Статуя Полідекта на його троні в оточенні його кам’яних солдатів стала популярною пам’яткою на Серіфосі. Відвідувачі платили за те, щоб побачити і торкнутись їх, а потім гроші витратили на будівництво храму Афіни та встановлення сотень герм навколо острова15.
15 Герми були квадратними колонами, які встановлювались як прикордонні знаки та дороговкази і мали приносити удачу. Вони мали різьблену голову, здебільшого, бога Гермеса (хоча зазвичай його зображували з нехарактерною для нього бородою), зверху та чоловічі статеві органи знизу, що, як вважалося, приносили удачу, якщо їх потерти... певним чином.
Андромеда і Персей залишили царя Діктіса та царицю Данаю на Серіфосі й рушили далі. Персей і Андромеда могли залишитися й успадкувати трон. Вони могли повернутися на батьківщину Андромеди та правити об’єднаними королівствами Ефіопії й Єгипту. Але вони були молоді та енергійні й прагнули подорожувати, і Персей дуже хотів відвідати країну свого народження. У дитинстві він пробув там менше тижня. Його дід, цар Акрісій, зробив усе, щоб завадити йому з’явитися на світ і вкоротити йому життя, але йому було цікаво побачити, яким був Аргос, знамените царство його народження.
Коли Персей і Андромеда прибули туди, вони виявили, що Акрісій, після того як він викинув свою доньку та онука в море у тій скрині багато років тому, став темним, жорстоким і деспотичним царем. Він ніколи не був популярним правителем, тож незабаром його скинули з трону. Ніхто не знав, де він зараз. Жителі Аргоса, почувши про дивовижні подвиги Персея, запросили його зайняти вакантний трон. Не знаючи, що їм робити і де оселитися, молода пара подякувала аргосцям і попросила час на роздуми.
Вони мандрували землями материкової Греції, Персей фінансував їхні подорожі призовими грошима від спортивних змагань, в яких він брав участь і незмінно перемагав. Вони почули новину про те, що цар Лариси влаштовує найбагатші ігри року, тож вирушили на північ до Фессалії, щоб змагатися в них. У них брали участь найкращі спортсмени Греції, і той учасник, який виграє найбільшу кількість змагань, мав отримати щедру винагороду. Раз за разом Персей перемагав у всіх перегонах і змаганнях. Нарешті дійшла черга до метання диска. Персей кинув свій диск так далеко, що він перелетів найдальшу позначку на протилежному кінці стадіону та приземлився на трибуні серед глядачів. Голосний рев захоплення, який зустрів цей приголомшливий подвиг, швидко змінився криком жаху. Диск вдарив когось по голові.
Персей побіг на місце події. На землі лежав старий, із його розбитої голови текла кров. Персей сів і взяв його на руки.
— Мені дуже шкода, — сказав він. — Дуже шкода. Я не знаю меж власної сили. Хай пробачать мене боги.
На превеликий подив Персея, старий усміхнувсь і навіть зумів розсміятися.
— Не хвилюйтеся, — сказав він. — Це справді смішно. Я переміг оракула. Скільки людей можуть це сказати? Він сказав, що мене вб’є мій онук, а ось натомість мене повалив якийсь недолугий атлет.
Слуга старого відштовхнув Персея.
— Дайте повітря його величності.
— Його величності?
— Хіба ви не знаєте, що перед вами цар Аргоса Акрісій?
Випадковий чи ні, визначений наперед чи ні, але це був кровний злочин.
Персей і Андромеда здійснили сумне паломництво до гори Кіллени в Аркадії та до храму Гермеса, який стояв біля печери, де народився бог. Вони поклали на вівтарний камінь шапку-невидимку та таларії, крилаті сандалі. Залишаючи територію храму, після короткої молитви до бога, вони озирнулися, щоб поглянути на вівтар. Шапка та сандалі зникли.