Самим богам також залишалося жити вже недовго. Вогняний дар Прометея, як і боявся Зевс, одного разу дозволить нам обходитись і без олімпійців.
Але ще ні.
Геракл, сам того не підозрюючи, поставив на годиннику зворотний відлік до катастрофічної події в нашій історії. Приведення до влади Тіндарея в Спарті й Атрея в Мікенах, а також збереження життя Пріама після знищення старої Трої274 — все це стало тими дровами для вогнища, які одного дня спалахнуть і влаштують найбільшу пожежу, яку коли-небудь бачив світ.
274 Див. історію Геракла.
Ще ні. Зевс та олімпійці ще не покінчили з нами.
Напади люті Геракла
Нещодавно я прочитав про дивну і сумну справу Кріса Бенуа, зірки World Wrestling Entertainment, який задушив свою дружину та сина. Цей жахливий злочин, що немає пояснення, по-різному приписують або «стероїдному гніву» (психотичний ефект від синтетичного та природного тестостерону, нандролону, анастрозолу та інших гормонів і стероїдів, які приймають реслери275), або наслідкам черепно-мозкових травм, подібних до тих, які зазнають деякі гравці НФЛ, як показано у фільмі Пітера Ландесмана «Оборонець» із Віллом Смітом у головній ролі. Здається, Бенуа спеціалізувався на прийомі під назвою «удар головою у стрибку», який і міг спричинити серйозну травму його мозку.
275 Подейкують, що справа Бенуа призвела до значно суворішого режиму тестування та нульової терпимості до вживання наркотиків у WWE.
Мене відразу вразила подібність між убивством Гераклом Мегари та їхніх дітей і справою Бенуа. Двоє м’язистих чоловіків, які закипають від надлишку тестостерону, переживають мить люті чи омани й проводять решту свого життя, шкодуючи про це. У випадку Бенуа решта його життя виявилася недовгою: він повісився через два дні після вбивств.
Не думаю, що всі міфи мають ґрунтуватися на якійсь історичній правді, але вважаю цікавим те, що коли колективне несвідоме греків уявило й подарувало життя, характер і пригоди міфічному здорованю, вони наділили його жахливою та незрозумілою схильністю вибухати руйнівною психотичною люттю276 — я кажу не лише про жорстоке вбивство його сім’ї, а й про різанину кентаврів у печері Фола та вбивство Іфіта.
276 Можливо, фанати коміксів також захочуть провести паралелі з Брюсом Беннером/Неймовірним Галком.
Певна річ, багато м’язистих чоловіків є ніжними, добрими та милосердними (пригадується Андре Гігант), але я не думаю, що це виходить за межі можливого, те, що греки чули про справжнього силача, який був схильний до жахливих спалахів насильства, що змінювалися періодами болісного каяття.
Післямова
Часові лінії в міфах часто є заплутаними та суперечливими, особливо коли мова заходить про героїв. Згідно з Еврипідом, наприклад, Геракл убиває свою першу дружину Мегару після свого Дванадцятого подвигу, тоді як у більшості версій цього міфу подвиги призначають йому саме як покарання за цей злочин. У Шекспіра та в інших версіях Тесей одружився з Іпполітою, царицею амазонок, але ж вона, без сумніву, була вбита Гераклом під час його Дев’ятого подвигу? Тим часом імена деяких героїв виринають у списках аргонавтів та учасників Калідонського полювання вже після того, як їх було вбито, або ще до того, як вони могли народитися.
Міфи — це не історія. Тож різноманітні версії та сюжетні лінії неминучі. Я намагався, де це було можливо, надати певної всеосяжної форми історіям героїв, про чиї життя та смерті я тут розповідав, але хронологічні невідповідності обов’язково дають про себе знати. «Бібліотека» Аполлодора є основним джерелом усіх грецьких міфів, хоча він часто розходиться з Гесіодом і Гомером. Аполлоній Родоський написав «Аргонавтику», з якої було взято більшість подробиць великої подорожі Ясона в пошуках Золотого руна. Римські письменники Гігін та Овідій прикрашають і переказують ці міфи по-своєму, а мандрівники та географи Павсаній і Страбон — по-своєму.
Проте герої більше, ніж боги, німфи чи інші смертні, продовжують жити у творах трьох великих афінських трагіків Еврипіда, Есхіла й Софокла. Вони прикрашають і видозмінюють міфи, це правда, але як драматургів їх цікавить саме драматична правда та акцент на персонажах у кризі.
«Фіванський цикл» Софокла є джерелом найбільш поширених версій трагічної історії Едипа та його родини. Еврипід відвідує домашнє вогнище Ясона, Тесея та Геракла й зосереджується на жінках у їхньому житті. Есхіл вступає в цю гру пізніше, поза межами цього тому. Я багато чого запозичив у всіх цих трьох великих сучасників і суперників.