Горе Геракла було нестерпним. Він хотів померти. Але він знав, що мусить покарати себе, пройшовши шляхом безжальної спокути. Тільки тоді він стане гідним того, щоб зустрітися з душами Мегари та їхніх дітей у Підземному царстві. Без очищення від царя, оракула, жерця чи жриці люди, відповідальні за убивства рідні, мали очистити себе життям у вигнанні та спокуті. Якщо ж їм не вдавалося спокутувати свої злочини, тоді еринії, дикі фурії, піднімалися з Ереба і переслідували їх, б’ючи залізними батогами, поки вони не божеволіли.
Геракл вигнав себе з Фів і пішов на колінах31 у Дельфи, шукати поради.
31 Така практика самопокарання існує й досі. Я на власні очі бачив людей, що каялись і на колінах приходили до храму Матері Божої Гваделупської в Мексиці. Деякі з них проходили на колінах сотні кілометрів, щоб дістатися туди. Вони були зовсім не схожі на Геркулеса, здебільшого, це були літні та мініатюрні бабусі.
— Щоб спокутувати свої жахливі злочини, Геракл мусив вирушити до Тиринфа і впасти перед його троном, — співала Піфія.
Геракл не міг цього знати, але жриця була зачарована Герою, і ці слова належали богині.
— Десять років він мусив беззаперечно служити царю, — веде далі жриця. — Все, що йому накажуть зробити, Геракл мусив зробити. Які б завдання йому не доручили виконувати, Геракл мав охоче їх виконувати. Тільки тоді він зможе бути вільним.
Дух Гери покинув жрицю, і її з ентузіазмом захопили голоси Аполлона й Афіни32.
32 Слово ενθουσιασμός («ентузіазм») спершу означало «одержимість богом». Пізніше від нього в американській англійській утворилося дієслово enthuse («захоплювати»).
— Виконуй усе, що тобі накажуть, без лінощів та без нарікань, і безсмертя буде твоїм. Твій батько це пообіцяв.
Геракл не бажав безсмертя, але знав, що в будь-якому разі мусить підкоритися. Він спрямував свої ноги у напрямку дороги, що вела до Тиринфа, столиці Мікен. Її царем був тепер уже цілком дорослий Еврістей, родич Геракла, передчасне народження якого було спровоковано Герою багато років тому, щоб зруйнувати план Зевса, який хотів посадити на цей трон Геракла.
Еврістей не мав ніяких героїчних якостей Геракла, не мав його сили, характеру, великодушності чи владного вигляду. Він ріс, знаючи про репутацію свого сильнішого, кращого та популярнішого родича, через що в його серці вже довго кипіли ненависть, заздрість та образа.
Скільки самовладання знадобилося Гераклові, щоб стати на коліна перед троном Еврістея і благати його про спокуту, ми можемо лише здогадуватися.
— Жах твоїх неприродних злочинів викликає огиду в усіх добрих людей, — сказав цар, насолоджуючись кожною миттю. — Ти не будеш гіднім жити у світі людей, доки не заплатиш повну ціну. Протягом десяти років ти будеш без ніякої допомоги чи оплати здійснювати для мене десять подвигів. Коли ти завершиш останній із них, тоді я, можливо, буду готовий пробачити тебе, обійняти тебе як свого родича та дозволити тобі здобути твою свободу. А доти ти прив’язаний до мене як мій раб. Так постановила сама Цариця небесна. Тобі зрозуміло?
Гера добре навчила свій інструмент.
Геракл схилив голову.
Подвиги Геракла
1. Немейський лев
Еврістей потер своє підборіддя й напружено замисливсь. Якщо вже він керував своїм непокірним родичем і мав примушувати його до корисної роботи, то краще почати з дому. Еврістей правив не тільки Мікенами, але й — завдяки необдуманій обіцянці Зевса — всією Арголідою, більшу частину якої тероризували жахливі дикі звірі33.
33 Грецькою мовою вони по-різному називалися «ерга» або частіше «атлі» Геракла. Слово έργο («ерго») означає просто «праця», тоді як ἆθλος («атлос») означає дещо більше, ніж праця, воно має значення «випробування». Наші слова «атлет» і «атлетичний» походять від нього.
Найстрашнішим із них був лев, який полював на жителів Немеї на північному сході королівства, неподалік од Коринфського перешийка. Страх перед цією жахливою твариною стримував мандрівників і купців із материка від торгівлі з Арголідою та рештою Пелопоннесу. Це був не звичайний лев, а нащадок жахливої Химери34. Його золота шкура була такою товстою, що списи та стріли відскакували від неї, наче соломинки. Його кігті були гострі, як бритва, і могли розірвати будь-яку броню, наче папір. А його потужні щелепи могли хрумтіти камінням, наче це якась селера. Вже загинуло багато воїнів, які намагалися його перемогти.