34 Щоб дізнатися більше про цього звіра див. розділ, присвячений пригодам Беллерофонта.
— Вирушай до Немеї, — сказав Еврістей Гераклові, — і вбий лева, який спустошує її околиці.
«Шкода», — зі сміхом подумав Еврістей. — «Він не витримає десять років. Це перше завдання відразу його вб’є. Що ж, так тому й бути».
— Просто вбити? — запитав Геракл. — Ви не хочете, щоб я приніс його вам?
— Ні, я не хочу, щоб мені його приносили. Що мені робити з левом?
Під звуки слухняного сміху своїх придворних Еврістей постукав себе по скроні, коли Геракл випростався, вклонився й покинув тронний зал.
— Рука завбільшки з дуб, а мозок завбільшки з жолудь, — пирхнув цар.
Геракл витратив місяці на те, щоб вистежити цю істоту, як він вже це робив багато років тому з Феспійським левом. Він знав, що його зброя, хоч якою б грізною і божественною вона була, не матиме переваги проти невразливої шкури цієї тварини. Йому доведеться покладатися на свої голі руки, тому всі ці місяці він провів у тренуваннях. Він виривав дерева з корінням і піднімав валуни над своєю головою, доки його груба сила, яка і так завжди була величезною, не стала більшою, ніж будь-коли.
Впевнившись у тому, що він готовий до цієї сутички, Геракл вистежив лева до його лігва. Він стрибнув згори на величезне чудовисько і кинув його на землю. Ще ніхто й ніколи не наважувався так нападати на цього звіра. Міцно схопивши його за шию, Геракл не давав йому жодного шансу відступити й ударити себе кігтями чи вкусити щелепами. Яка користь була від його невразливої шкури проти залізної хватки рук Геракла на його горлі? Годинами вони валялися в пилюці, доки життя нарешті не вилетіло з чудовиська, і великий Немейський лев більше не дихав.
Геракл став біля його тіла і схилив голову.
— Це був чесний бій, — мовив він. — І я сподіваюся, що ти не сильно страждав. І сподіваюся, ти мені пробачиш, якщо я зараз здеру з тебе твою шкуру.
Така повага до ворога, навіть до безмовної тварини, була властива Гераклу. Поки його вороги були живі, він не знав милосердя, але коли вони помирали, герой робив усе від нього залежне, щоб, якщо це було можливо, відправити їх на той світ із пошаною та церемонією. Він не був упевнений у тому, що тварини мають душу чи шанс на загробне життя, навіть ті, що походять від первісних істот, як Єхидна та Тифон, але він поводився так, ніби вони це мали. Чим сильніше вони боролися, тим глибшими й більш благоговійними були його похоронні молитви.
Його зачепило те, з якою зневагою Еврістей відіслав його. Він хотів зняти шкуру зі своєї здобичі та тріумфально відвезти її до Мікен, тому він і попросив дозволу в лев’ячого трупа. Але Геракл швидко виявив, що його найгостріші ножі та мечі не можуть навіть подряпати цю непробивну шкуру. Нарешті йому спала на думку ідея вирвати левові пазури, що були гострі, як бритва. Вони виявилися досить гострими, тож Геракл зняв шкуру одним великим шматком, включно з головою, що гарчала. Тоді він зробив зі смертоносних кігтів намисто, а через надлишок несамовитої радості він вирвав найбільший дуб, який тільки міг знайти, і позламував із нього гілки, утворивши величезну палицю.
З намистом із кігтів на шиї, невразливою шкурою на плечах, розкритими щелепами й блискучими очима лева на маківці та величезною палицею, якою він махав, — так Геракл створив свій геройський образ.
2. Лернейська гідра
Еврістей зовсім не очікував, що Геракл повернеться живим, а тим більше вдягненим, як якийсь дикий, неприборканий розбійник із гір. Однак цар був досить хитрим, аби приховати своє розчарування.
— Так... цього й слід було очікувати, — сказав він, стримуючи позіхання. — Старий лев — це не випробування. Тепер переходимо до наступного завдання. Ти знаєш озеро Лерна, що не так далеко звідси? Його тероризує Гідра, яка охороняє там ворота до Підземного світу. Я й не думав втручатись, якби ця істота не нападала та не вбивала невинних чоловіків, жінок і дітей, які наважуються наблизитись до цього озера. Я надто зайнятий, аби впоратися з цим сам, тому посилаю тебе, Геракле, позбавити нас цієї неприємності.
— Як бажаєте, — відповів Геракл, кивнувши на знак згоди, що змусило голову Немейського лева різко стиснути свої щелепи. Еврістей не втримався, щоб не підскочити з переляку. З погано прихованою презирливою посмішкою Геракл розвернувся й пішов із палацу.