Богиня Гера приготувала озеро Лерна для героя з лихою насолодою. У його водах не лише причаїлася Гідра, величезна водяна змія з дев’ятьма головами (одна з яких була безсмертною), кожна з яких була здатна розбризкувати струмені найсмертоноснішої отрути, відомої у світі, але вона також сховала в глибинах озера лютого гігантського краба.
Гідра піднялася на дибки, коли Геракл наблизився до озера, і кожна її люта голова почала плюватися отрутою35. Він доволі впевнено кинувся вперед і начисто відрубав одну з голів. Вмить із того місця виросли дві нові голови.
35 На грецьких керамічних зображеннях Гідру зазвичай показують у вигляді перевернутого догори дриґом восьминога: кругле тіло, іноді схоже за формою на бублик, із якого стирчать дев’ять змій. А популярне мистецтво коміксів робить цю істоту більше схожою на дев’ятиголового дракона.
Це буде непросте завдання. Кожного разу, коли Геракл відрізав чи забивав палицею якусь голову, на її місці виникали ще дві. Що ще гірше, тепер із води почав вистрибувати краб, який шалено атакував героя. Гігантські клешні монстра налітали на нього знов і знов, намагаючись розрізати та випотрошити його. Відскочивши вбік, Геракл щосили опустив свою палицю й розтрощив панцир краба на тисячі шматочків. Розчавлена істота всередині намагалася підняти своє слизьке тіло в повітря, але затремтіла й замертво впала назад. Гера розмістила своє улюблене ракоподібне серед зірок, де воно сьогодні сяє як сузір’я Рака (або Краба). Але вона була задоволена. Її улюблена Гідра мстилася за неї герою. У неї вже було двадцять чотири голови, кожна з яких бризкала на нього смертельною отрутою.
Геракл зробив тактичний відхід. Поки він сидів на безпечній відстані, розмірковуючи, що робити далі, з-за дерев вийшов його племінник Іолай, син Іфікла, брата-близнюка Геракла.
— Дядьку, — сказав він, — я уважно спостерігав за вами. Якщо Еврістею дозволено обтяжувати вас додатковим випробуванням, тоді мені має бути дозволено вам допомогти. Дозвольте мені стати вашим зброєносцем.
Правду кажучи, вторгнення краба сильно роздратувало Геракла. Одне завдання за раз — це те, на що він погодився. Додавання другої, неоголошеної небезпеки здалося йому несправедливим. Він прийняв пропозицію свого племінника, і вони разом придумали новий план нападу. Я схильний вважати, що ця схема, скоріше за все, виникла в голові Іолая, ніж у голові Геракла, який був людиною дії, людиною емоцій і людиною безмежної хоробрості, але точно не людиною ідей.
План полягав у тому, щоб наближатися до Гідри систематично: Геракл наступатиме й відрубуватиме її голову, а тоді спритно втрутиться Іолай з палаючим смолоскипом і припалить свіжий обрубок, щоб на його місці не з’явилися нові голови. Відрíзати, припекти, відрíзати, припекти — таку систему вони придумали — і вона спрацювала.
Після багатьох годин виснажливих і огидних зусиль у Гідри залишилася тільки одна голова, безсмертна голова, голова, яка не може померти. Нарешті Геракл відтяв і її, а тоді закопав її глибоко під землю. Донині отруйні випари Гідри дихають своїм сірчаним газом серед осушених малярійних боліт, де колись було озеро Лерна.
— Дякую тобі, — сказав Геракл Іолаю. — А тепер ти повертаєшся додому. І жодного слова твоєму батькові.
Геракл знав, що його брат-близнюк розсердиться, якщо почує, що його син опинився поруч із такою небезпекою.
Геракл не відчував потреби висловлювати свою шану Гідрі. Адже її безсмертна голова все ще була жива і відригувала свою ненависть під землею. Він став навколішки біля тіла, що сіпалось, але не з благоговінням, а для того, щоб покрити наконечники своїх стріл її застигаючою кров’ю. Ці отруйні стріли виявляться неймовірно корисними — і неймовірно трагічними.
Їхнє використання змінить світ.
3. Керинейська лань
Тепер Еврістей став хитрішим. Водяний змій — це одне, але навіть Геракл не міг зрівнятися з олімпійцем.
— Принеси мені золоту лань Керинеї36, — сказав він.
36 Я думаю, англійською вимовляється як «Серрінейська лань». Керинея, або Церинея, сьогодні розташована на північному заході Пелопоннесу в регіоні, відомому як Ахея. «Ахейці» — це назва, яку Гомер найчастіше давав грецькому війську в Троянській війні.
Він був упевнений, що це третє завдання безперечно стане для Геракла останнім, оскільки успіх означав би його вірну смерть або принаймні вічні муки.
Керинейська лань зі своїми золотими рогами та мідними копитами не могла нікому завдати шкоди. Ця олениця, швидша за будь-яку гончу чи стрілу, являла виклик для мисливців, а не небезпеку. Та лань була священною для Артеміди, і саме в цьому причаїлася загроза. Жорстокість, із якою богиня захищала своїх і карала будь-яке святотатство проти неї чи тих, хто йшов за нею, була всім добре відома. Вона нікому не дозволить заподіяти шкоду її улюбленій лані37. Геракл або не впорається з цим завданням, або буде покараний Артемідою за самовпевненість. Так чи інакше Еврістей був упевнений, що його ненависний двоюрідний брат цього разу не повернеться.