37 Яка відмінність між ланню та оленицею? Ваша здогадка така ж хороша, як і моя.
Майже цілий рік Геракл переслідував свою здобич по пагорбах і, як припускають оповідачі, по долинах. Нарешті йому вдалося встановити сітку та впіймати тварину.
Він не хотів завдавати шкоду такому сором’язливому і прекрасному створінню. Він обережно закинув лань на плечі й шепотів до неї, повертаючись до Мікен.
Коли він проходив через ліс, із тіні вийшла Артеміда.
— Як ти смієш? — прошипіла вона, піднімаючи свій срібний лук.
— Богине, богине, я віддаюся на вашу милість. — Геракл упав перед нею на одне коліно.
— Милість? Я не знаю цього слова. Приготуйся померти.
Поки Артеміда цілилася, з лісу вийшов її близнюк Аполлон і відвів її лук убік.
— Гей, сестро, — сказав він. — Хіба ти не знаєш, що це Геракл?
— Якби це був наш батько, сам Той, хто несе бурю, я б застрелила його за те, що він наважився забрати мою лань.
— Я розумію, — сказав Геракл своїм найлагіднішим тоном. — Це жахливе святотатство, але я працюю на царя Еврістея, і саме він наказав мені забрати тварину. Це воля Гери, щоб я підкорявся йому.
— Воля Гери?
Аполлон і Артеміда почали радитися. Цариця небес мала в кращому разі напружені й офіційні стосунки з дітьми Зевса від інших жінок і ніколи не робила життя близнюків легким. Вони раділи можливості допомогти її ворогу.
Артеміда повернулася до Геракла.
— Ти можеш продовжувати свій шлях, — сказала вона. — Але коли покажеш мою лань в палаці в Мікенах, ти мусиш повернути її в дику природу.
— Ви настільки ж мудра, наскільки й прекрасна, — мовив Геракл.
— Любий, — сказав Аполлон. — Такі лестощі — не шлях до серця моєї сестри. Рушай.
Еврістей був вражений, побачивши, як Геракл повернувся з дивовижною істотою, яку, як він оголосив, він виставить на головному місці у своєму приватному звіринці. Пам’ятаючи про свою обіцянку Артеміді, Геракл відповів:
— Звісно, мій царю. Підійдіть ближче, вона тепер ваша, можете її забрати.
Коли Еврістей наблизився, Геракл, прикриваючись своїм плащем із лев’ячої шкури, різко вщипнув лань за круп. Еврістей кинувся, щоб схопити її, коли вона піднялася на дибки, але та з ревінням помчала геть, її бронзові копита вибивали іскри з плит, які лежали на підлозі палацу.
— Ти не впорався зі своїм завданням! — прогарчав Еврістей.
— Ваша величносте, я приніс вам лань, як і було домовлено, — сказав Геракл. — Шкода, що ви не були достатньо швидкими, щоб утримати її, але я не можу нести за це відповідальність.
А тоді він звернувся до придворних:
— Я ж зробив усе, що від мене вимагали?
Співчутливий шепіт придворних, які погодилися з героєм, утримав Еврістея від того, щоб висловити свої справжні почуття.
Іноді Геракл міг виявити щось близьке до справжньої хитрості.
4. Ерімантський вепр
Наступним завданням Геракла було схопити живим гігантського кабана, який спустошував територію навколо гори Ерімант в Аркадії.
Сам подвиг не був найбільшим випробуванням, із яким колись зіштовхувався Геракл, і навряд чи його варто було б переказувати, якби не один епізод. Він не лише показує нашого героя в його найбільш незграбному та найменш привабливому вигляді, але також можна вважати, що він привів у рух обставини, які мали призвести до його жахливої смерті. Геракл пішов запитати пораду про звички кабана у свого друга, який жив неподалік, кентавра на ім’я Фол. Нащадки Іксіона та богині хмар Нефели, кентаври були гібридною породою. Від голови до пояса вони були людьми, а решта частина їхнього тулуба була конем. Вони були досвідченими стрільцями з лука, а також із них виходили люті та відважні воїни, але кентаври часто ставали злими, жорстокими та розпусними, коли були напідпитку. Великими винятками були Хірон, майстер мистецтва зцілення та мудрий наставник Асклепія38, а згодом Ясона й Ахілла, і друг Геракла Фол. Хірон був безсмертним нащадком Кроноса та океаніди Філіри, тоді як смертний Фол був нащадком Силена, пузатого компаньйона Діоніса, та однієї з меліад, німф ясена. Він порадив Гераклові не думати про полювання на Ерімантського вепра до настання зими.