38 У деяких версіях цього епізоду сам Хірон був випадково подряпаний однією зі стріл Геракла, через що він зазнав найжахливішої агонії. Він — єдиний серед своєї раси, хто, будучи сином Кроноса, був безсмертним. Перспектива жити вічно з таким болем була для нього нестерпною. Він благав богів відпустити його в обійми смерті, і Зевс задовольнив його бажання, піднявши його на небо як сузір’я Стрільця, лучника, який є частково людиною і частково конем. Це кричущий приклад невідповідності часової шкали грецьких міфів, оскільки Хірон пізніше був наставником Ахілла, який іще тільки мав народитися.
— Замани його в сніговий замет, це найкращий спосіб, — сказав він. — Інакше він тебе розірве. Тим часом чому б тобі не пожити зі мною тут, у моїй печері?
Геракл був дуже радий скористатися таким запрошенням. Одного вечора після вечері він налив собі в кам’яний глек вина. Він ніяк не міг знати, що це була спільна власність усього племені кентаврів.
Запах вина привернув увагу інших кентаврів, і вони прибігли та почали вимагати свою частину. Це розлютило запального Геракла (можливо, цьому посприяло ще і його власне сп’яніння), і між ними виникла непристойна суперечка. Суперечка переросла в бійку, а бійка невдовзі переросла в бійню, коли Геракл випустив залп стріл, які, як ви пам’ятаєте, були вимазані смертельно отруйною кров’ю Гідри. Навіть бідолаха Фол помер, коли впустив стрілу собі в ногу, і вона проколола шкіру над копитом, відправивши в його кров достатню кількість отрути Гідри, щоб убити його. Кілька аркадських кентаврів усе ж таки вижили. Серед них був один на ім’я Несс, який з часом — як ми побачимо — помститься за ці смерті найжахливішим чином.
Тим часом пригнічений і розкаяний Геракл допоміг поховати мертвих, перед тим як повернутися до свого основного завдання — ловів вепра. Тепер, коли сніг укривав вищі схили гори, він із легкістю вистежив і схопив тварину в глибокому заметі, а тоді підняв її на плечі й поплентався назад до Мікен.
Коли Геракл повернувся з вепром, який був іще живим, Еврістей настільки злякався цього величезного звіра, що застрибнув у великий кам’яний глек і зіщулився там.
— Що ви хочете, щоб я з ним зробив?
— Забери його!
— Хіба ви не хочете його роздивитись? У нього чудова щетина.
— Забери його негайно!
Голос Еврістея луною відбивався від стінок глека. Ця сцена була улюбленою серед грецьких художників, що оформлювали глеки; вони любили зображувати переляканого Еврістея, що зіщулюється у своєму піфосі, поки Геракл погрожує скинути на нього величезну свиню, що звивається.
5. Авгієві стайні
На півдорозі — принаймні, так думав Геракл, ми перетнемо цей болючий рубікон, коли підійдемо до нього, — Еврістей справді вірив, що цього разу, саме цього разу він поставив перед Гераклом завдання, якого той ніколи не зможе виконати. Навіть якщо це завдання не вб’є його, воно, як казав собі цар зі зловтішною радістю, позбавить його вічного життя. Зрештою оракул сказав Гераклові, що лише виконання всіх завдань гарантує Гераклові безсмертя, простих спроб було недостатньо. Як давним-давно висловився Йода в далекій-далекій галактиці: «Роби. Або не роби. Немає ніяких спроб».
Цар Еліди Авгій, син бога сонця Геліоса, мав стадо з трьох тисяч голів худоби. Ці тварини були безсмертними, а тому протягом багатьох років постійно виробляли набагато більшу, ніж звичайна худоба, кількість гною39. І стайні, в яких їх розмістили, не прибирали вже тридцять років.
39 Чи була це грецька сатира на адресу богів? Можливо, це був їхній спосіб натякнути на те, що безсмертні носили в собі більше лайна, ніж смертні?
— Ти вирушиш до Еліди, — сказав Еврістей Гераклові, — і за один день ретельно вичистиш стайні царя Авгія.
Прибувши до Еліди, Геракл вирушив на аудієнцію до царя й уклав із ним угоду: якщо йому вдасться вичистити стайні між сходом і заходом сонця наступного дня, Авгій віддасть йому десяту частину свого стада.
Якщо я навів вас на думку про те, що Геракл був безмозким бовдуром, тупоголовим йолопом, чоловіком-самцем із мінімальним інтелектом, то я трохи ввів вас в оману. Він був прямолінійним — це та якість, яку я найбільше з ним асоціюю. Можливо, ми занадто звикли думати, що непряма, витончена, вигадлива тактика є більш розумною та дієвою за нескладні прямі атаки, але іноді це не так. Не можу уявити, щоб розумний Тесей чи хитрий Одіссей коли-небудь змогли б придумати такий простий і чудовий план, як переспрямувати дві місцеві річки Пеней та Алфей. Певна річ, потрібна була величезна сила, щоб пробити отвори в стінах стайні та викопати нові русла річок, але ця ідея була прекрасною у своїй простоті. Як і планував Геракл, вода пройшла крізь стайні й вичистила весь бруд, накопичений там за тридцять років. Багаті гноєм потоки ринули на рівнини та поля Еліди й удобрили землю на багато кілометрів навколо.