Тріумфуючий Геракл звернувся до Авгія за своєю винагородою у триста голів худоби, але цар, який понад усе на світі любив своє стадо, відмовився заплатити йому.
— Еврістей послав тебе очистити мої стайні як свого раба, — сказав він, — тому будь-яка винагорода була б непотрібною та неправильною. Крім того, я ніколи не укладав таку угоду.
— О, але ж ви це зробили! — вигукнув син Авгія Філей, який захоплювався Гераклом і був вражений, побачивши, що його батько так підло поводиться з його героєм. — Я чітко вас чув.
Цар розлютивсь і вигнав обох зі свого королівства. Філея заслали на Дуліхій, острів у Іонічному морі40, а Геракл повертався до Мікен, закипаючи від люті. Він присягнувся, що одного дня повернеться і помститься Авгію.
40 Південна Адріатика. Це збиває з пантелику, оскільки сама Іонія позначає частину Малої Азії, сьогоднішньої Туреччини, що розташована далеко на іншому боці Греції.
Однак жителі Еліди радісно вітали Геракла, коли він проходив через їхнє королівство, повертаючись до Тиринфа. Щойно удобрені поля, збагачені всім цим гноєм, принесуть процвітання всьому їхньому регіону. Він зробив безпечною Немею, а також озеро Лерна та гору Ерімант. Геракл більше не був героєм тільки для царів і воїнів. Він став народним чемпіоном.
6. Стімфалійські птахи
Геракл з’явивсь у тиринфському палаці, щоб почути, що Еврістей приготував для нього далі. Цар мовчки сів на трон і погладив свою бороду.
— Гаразд, — нарешті сказав він. — Твоє наступне завдання — позбавити озеро Стімфалія навали птахів.
Коли мова заходить про стімфалійських птахів, існує розбіжність між джерелами, на які ми зазвичай покладаємося щодо деталей про життя Геракла та його подвиги. Зараз у колах знавців античності загальновизнано, що це були жахливі істоти-людожери завбільшки з журавля, які мали залізні дзьоби, мідні пазурі та мерзенний, токсичний послід. Будучи священними для бога війни Ареса, вони заполонили обсаджені деревами береги озера Стімфалія, спричиняючи хаос і страждання фермерів і цілих сіл північно-східної Аркадії та роблячи сільську місцевість на багато кілометрів навколо абсолютно непридатною для життя.
Земля під деревами, на яких гніздилися птахи, була смердючим болотом. Коли Геракл спробував наблизитися до них, він по плечі занурився в цей міазматичний бруд. Спостерігаючи за його важким становищем, Афіна подарувала йому велике бронзове брязкальце, виготовлене в кузні Гефеста. Його пронизливе й голосне клацання змусило птахів злетіти в паніці з їхніх сідал, і Геракл зміг збити їх у достатній кількості, щоб змусити решту полетіти геть, — ми знову зіштовхнемося з їхньою смертельною загрозою іншим разом.
7. Критський бик
— Критський бик? — повторив Геракл.
— Так, — роздратовано сказав Еврістей. — Я маю все казати тобі двічі? Критський бик. Рогань. Бугай. Самець корови. Крит. Острів. Принести.
Багато років тому великий білий бик вистрибнув із моря на берег Криту. Його надіслав бог Посейдон у відповідь на молитви царя Міноса, який хотів викликати благоговіння у своїх підданих, надавши їм знак того, що його правління благословили самі боги. Ідея полягала в тому, щоб принести бика в жертву Посейдону, коли його брати приймуть цей доказ, але Мінос і його дружина Пасіфая були настільки зачаровані красою цієї істоти, що їм не вистачило духу вбити її. Пасіфая навіть зайшла так далеко, що злягалася з цим биком. Вона народила від нього сина Астеріона, наполовину людину й наполовину бика, відомого як Мінотавр, який жив у пастці в хитромудрому лабіринті, побудованому спеціально для нього архітектором, винахідником і дизайнером Міноса, великим Дедалом.
Тим часом бик лютував на Криті, він був дикий, неприборканий і жахливий. Еврістей послав туди Геракла як послугу для Міноса, щоб герой приборкав його та приправив до Тиринфа живого.
Геракл, як ми побачимо згодом, сильно відрізнявся своїм підходом до розв’язання проблем від свого молодшого двоюрідного брата Тесея і не володів жодною іншою технікою, окрім впевненості у власній силі та невичерпної витривалості. Він знайшов бика, накричав на нього, розізлив його і став на його шляху. Коли звір побіг на нього, він просто схопив його за роги41 і сильно повернув убік. Бик опирався щосили. Поступово Геракл поклав його на землю й покотився з ним, як він вже це робив із Немейським левом та Ерімантським вепром. Не відпускаючи рогів, він ревів у вухо бика, бив його, штовхав його, щипав його, стукав його і кусав його. Нарешті побитий і виснажений звір ліг у пилюку під ним і підкорився його волі. Сівши верхи на бика, Геракл проїхався на ньому над хвилями, з яких він народивсь, аж до самого Пелопоннесу. Він привів його до палацу Еврістея, який знову був змушений шукати притулку в своєму кам’яному глеку.