— Я повалив саму Смерть на землю, щоб повернути її тобі, — сказав Геракл, — тож подбай про те, щоб цього разу ти, хай йому грець, утримав її.
Адмет ніби не чув його. Він дивився тільки на свою дружину.
— Так. Гаразд. Тоді я залишу вас. Маю вирушати до Фракії. Треба привезти звідти коней.
Посилаючи Геракла за чотирма кобилами Діомеда, Еврістей забув надати йому хоч якісь додаткові подробиці. Проте до нас дійшли імена цих коней. Їх звали Подарг, «той, що блимає копитами»; Ксанф, «жовтий кінь»44; Лампон, «сяючий»; та Дін, «жахливий»45. Крім того, Геракл не знав, що через звичку божевільного царя годувати їх людським м’ясом усі четверо зовсім з’їхали з глузду й були прикуті залізними кайданами до бронзових ясел, адже становили небезпеку для всіх, хто до них наважувався підійти46.
44 Також ім’я легендарної норовливої дружини філософа Сократа. Насправді колір «ксанф» — жовтий із відтінком червоного, тому, можливо, він означає «гнідий» стосовно коней. Дивно, що хоч вони і кобили, проте всі джерела дають їм імена з чоловічими закінченнями. Правильно має бути Подарга, а не Подарг.
45 Як у слові «динозавр», тобто «жахлива ящірка», як згадувалось у розділі про грай.
46 Деякі джерела стверджують, що вони також дихали вогнем.
Коли Геракл прибув до палацу Діомеда у Фракії, його супроводжував його молодий друг і коханець Абдер, син Гермеса47. Залишивши Абдера наглядати за кіньми, Геракл вирушив на переговори з царем.
47 Геракл, як і більшість античних греків, був такий же щасливий вечеряти біля чоловічого корита, як і біля жіночого буфета. Іолай, його племінник, та Гіл, його паж під час пошуків Золотого руна, були ще двома коханцями Геракла чоловічої статі або ероменами.
Цікавість узяла над ним гору, і хлопець підійшов надто близько до кобил. Одна з них схопила його руку зубами і затягла його в стійло. Його розірвали та з’їли за лічені хвилини.
Геракл поховав понівечені останки й заснував навколо гробниці місто, яке він назвав Абдера на честь свого загиблого коханого48. Розлючений та оскаженілий герой тепер спрямував усю силу свого гніву на Діомеда, вбивши його палацову варту, захопивши царя та кинувши його до його власних коней. Через неприємний смак свого колишнього володаря кобили втратили апетит до людського м’яса, тож Геракл зміг безпечно запрягти їх у колісницю та пригнати до Мікен. Еврістей, який, мабуть, уже звик до розчарування бачити, як Геракл повертається з чергового завдання неушкодженим, присвятив цих кобил Гері та розводив їх як свій власний вид чистокровних коней. Пізніші греки вважали, що саме з цього роду походить Буцефал, знаменитий кінь Александра Македонського.
48 Абдера все ще стоїть і була відома під час Великої епохи грецької філософії тим, що дала світу Демокріта, якого деякі вважають засновником наукового методу (рекомендую вам ознайомитися з думками про нього італійського фізика Карло Ровеллі в його чудовій книзі «Реальність — це не те, чим вона здається»). Там же народився софіст Протагор, відомий своїм діалогом із Сократом, записаним Платоном. Раніше, у VI ст. до Р. Х., тут знайшов притулок від персів ліричний поет Анакреонт. Його життя та творчість надихнули створення в Англії у XVIII ст. Анакреонтичного товариства джентльменів-музикантів-аматорів. Мелодію гімну клубу «До Анакреонта в небесах» було вкрадено американцями 1814 року й адаптовано до слів вірша «Прапор, усипаний зірками», що став їхнім національним гімном. Чи лунала б ця мелодія на початку кожного великого спортивного заходу в Сполучених Штатах, якби Абдера не з’їли ті коні? Такі роздуми цілком можуть звести людину з розуму.
9. Пояс Іпполіти
— Далеко на сході, вздовж берегів річки Термодонт, живе рід амазонок! — сказала Адмета, затамувавши від хвилювання подих.
Геракл уклонився. Дочці Еврістея «подарували» подвиг Геракла як подарунок на повноліття.
— Наказуй йому робити все, що хочеш, моя люба, — сказав їй Еврістей. — Чим складніше й небезпечніше, тим краще. Гераклові жилося надто легко.
Адмета відразу знала, що буде вимагати від героя. Як і багато юних грецьких дівчат, вона боготворила цей гурт сильних, незалежних і відважно безкомпромісних жінок і вже давно мріяла стати амазонкою.
— Доньки Ареса та німфи Гармонії, — сказала вона Гераклові, — амазонки присвячують себе боротьбі та одна одній.
— Я це чув, — сказав Геракл.
— Їхня королева... — Адмета почервоніла від хвилювання, — Іпполіта Хоробра, Іпполіта Прекрасна, Іпполіта Люта. Жоден чоловік не може її перемогти.