— І це я теж чув.
— Вона носить пояс, найпрекрасніший пояс, прикрашений дорогоцінним камінням, який їй подарував її батько Арес. Я хочу його.
— Прошу?
— Ти маєш принести мені пояс Іпполіти.
— А якщо вона не захоче його віддавати?
— Не грайся з моєю донькою, Геракле. Слухайсь її.
Тож так сталося, що Геракл тепер плив на схід до країни амазонок. Слава про цих гордих воїтельок поширилася по всьому стародавньому світу49. Амазонки, будучи першими воїнами на світі, які воювали верхи на конях, перемогли всі племена, з якими вони зіткнулися на полі битві. Коли вони завойовували й підкоряли народ, вони забирали додому чоловіків, які, на їхню думку, зможуть дати їм найкращих дочок, і спарювалися з ними. Після того як чоловіки виконували свій обов’язок, їх убивали, як і самців багатьох видів павуків, богомолів і риб. Вони також убивали всіх немовлят чоловічої статі, виховуючи лише дівчаток, які, коли виростуть, мали приєднатися до їхнього війська. Якщо їх звинувачували в жорстокості, вони вказували на те, скількох немовлят-дівчат у всьому «цивілізованому» світі було залишено помирати на схилах гір50 та скількох жінок використовували як дітородну худобу, яка не мала в житті іншої мети, окрім як слугувати, задовольняти і підкорятися.
49 Грецьке слово αμαζόνα («амазона»), тобто «амазонка», означає або може означати «без грудей», і хоча пізніші художники та скульптори часто зображували амазонок без грудей або лише з однією груддю, тепер вважається, що їхня назва походить від їхнього незрівнянного вміння стріляти з лука. Бо для того, щоб повністю натягнути лук, груди потрібно прибрати вбік.
50 Див. розділ «Аталанта».
Геракл аж ніяк не недооцінював масштаби поставленого перед ним завдання. Але коли його корабель досяг Понту, що на південному узбережжі Чорного моря, він був здивований, зустрівши там дружньо налаштовану групу амазонок, серед яких була сама цариця Іпполіта. Амазонки та їхня цариця були не єдиними героїчними воїнами, які здобули собі гучну репутацію в стародавньому світі. Понад вісім років Геракл без нарікань досягав неможливого, і звістка про його силу, мужність і стійкість усупереч таким складним і несправедливим труднощам розлетілася далеко за межі його батьківщини. Він позбавив світ багатьох загроз і жахів. Він стикався з магією та монстрами з доблестю та гідністю. Лише невдячні та заздрісні люди могли ним не захоплюватися. Захоплення амазонок його доблестю, гідністю та силою настільки переважило їхню інстинктивну недовіру та неприязнь до чоловіків, що вони зустріли його та його команду з теплотою й повагою.
Геракл і його команда були одразу прикрашені гірляндами з квітів та запрошені на бенкет на березі Термодонту51.
51 Тепер річка Терме на півночі Туреччини.
Геракла дуже сильно приваблювала Іпполіта. Вона володіла витримкою, дотепністю і природними лідерськими якостями, поєднання яких зустрічалось у світі дуже рідко. Вона ніколи не підвищувала свій голос і, здавалося, не чекала особливої уваги чи захоплення, і все ж Геракл виявив, що більше ні на кого не звертає увагу, він почувався ближче до неї, аніж до будь-якої іншої жінки чи навіть чоловіка, яких він знав раніше.
Здавалося, він також їй сподобавсь. Якщо на її обличчі й промайнула тінь посмішки, коли вона побачила, що її руки зовсім не сходяться навколо м’язів його біцепса, то це була посмішка не стільки глузлива, скільки захоплена через те неймовірне диво, що такий людський екземпляр живе у цьому світі.
— Це підійде, — сказала вона, розстібаючи свій ремінь.
Вона мала рацію, її талія та біцепси Геракла мали однаковий розмір. Поправивши застібку, вона оголосила, що це значно покращило його зовнішній вигляд.
— Ця жахлива лев’яча голова, шкура, потворна палиця... безсумнівно, вони корисні для того, щоб лякати дурнів і боягузів, але чоловік ніколи не мусить боятися продемонструвати трохи кольору та блиску.
Вона знову всміхнулася, поки Геракл розглядав прикрашений коштовностями пояс на своїй руці. Вона помітила, що його обличчя спохмурніло.
— Тільки не кажи мені, що ти боїшся, що такий браслет не поєднується з твоєю великою мужністю? Я була про тебе більш високої думки.
— Ні, ні, — сказав Геракл. — Не в цьому справа...
— А в чому тоді?
— Ти кажеш, що ти чула про завдання, які ставив переді мною мій двоюрідний брат Еврістей?
— Увесь світ знає про подвиги Геракла.
— Їх так називають?
— Навіть якщо припустити деяке природне перебільшення твоїх подвигів, поки історії про них передавалися з вуст у вуста, все одно здається, що ти вершив чудеса.