57 Більшість джерел погоджуються, що це Індія.
58 Ірландія? Британія? Португалія? Є багато теорій.
Геракл із удячністю прийняв у своє розпорядження цю чашу, мореплавну миску59, в якій він сидів, піднявши коліна, і в повному комфорті наближався до Ерітії. Одного разу води, що несли його, стали неспокійними, і він почав погрожувати, що випустить свої стріли в Океана. Думаю, справа не в тому, що Геракл був зарозумілим, припускаючи, що він може перемогти бога, а в тому, що він вважав усіх живих істот, божественних чи смертних, рівними собі. У будь-якому разі ця погроза стривожила Океана, який, так само злякавшись цих жахливих стріл, як і його племінник Геліос, вгамував свої води. Незабаром Геракл прибув на острів Ерітія цілим і неушкодженим.
59 Можливо, західний палац Геліоса був розташований в Уельсі, а коракли у формі чаші, це невеликі традиційні човни у Вельсі, які використовують валлійські рибалки, й є нащадками чаші Геліоса.
На березі його зустрів дикий гавкіт двоголового пса Ортра.
— Ортре! — вигукнув Геракл. — Ти, як і багато інших найпотворніших істот на світі, є сином Тифона та Єхидни. Хіба ти не знаєш, що час твого виду минув? Я вже вбив твою сестру Лернейську гідру і твого сина Немейського лева. Тепер твоя черга бути стертим з лиця землі.
З ревінням із кожного свого горла істота кинулася на Геракла, який підняв свою палицю й опустив її на одну з голів пса. Друга обернулася з переляканим вереском, щоб подивитися на свою знищену супутницю, яка тепер бездиханно звисала зі спільної шиї. Не встигла друга голова оплакати свою втрату, як палиця знову опустилась, обірвавши життя собаки.
Пастух Еврітіон почув гамір і наблизився, розмахуючи своєю власною могутньою палицею.
— Ти заплатиш за це, — прогарчав він. — Я любив цього пса.
— Тоді приєднайся до нього! — вигукнув Геракл, випускаючи стрілу йому в горло. Отрута Гідри зробила свою справу, і Еврітіон був мертвий іще до того, як його тіло впало на землю.
Тепер Геракл намагався зібрати вперту худобу. Невдовзі на горизонті з’явився сам Геріон.
Геріона бачили так мало смертних, які дожили до того, щоб розповісти про це, що відомості про його зовнішній вигляд сильно різняться. Проте всі погоджувалися, що цей син Хрісаора та Каллірої мав три голови. Більшість казали, що він також мав три різні тулуби, хоча одне джерело стверджує, що його три голови росли з однієї шиї та одного тулуба. Найсильніша розбіжність у свідченнях полягає в тому, як ці торси були з’єднані з землею. Дехто стверджував, що вони звужувалися до однієї талії, тож гігант мав одну пару ніг; інші, однак, були впевнені, що він мав три пари ніг. Мені більше подобається варіант із двома ногами, але з трьома тулубами та головами. Що не викликає сумнівів, так це те, що Геріон був величезним, триголовим і мав злий норов.
— Хто насмілився красти мою худобу? — заревіла ліва голова гіганта.
— Геракл насмілився.
— Тоді Геракл помре, — сказала середня голова.
— Повільно і в агонії, — додала права голова.
— Коли ти помреш, — відповів Геракл, — це буде втричі болісніше, ніж будь-яка інша смерть, яку раніше бачив світ.
З цими словами він випустив стрілу прямо в пупок Геріона. Отрута Гідри потрапила спершу в кожен тулуб, тоді у три шиї і у три голови, обпікаючи й роз’їдаючи плоть гіганта.
— Воно горить!
— Воно горить!
— Воно горить!
Крики були жахливі.
Достеменно невідомо, як Геракл переправив худобу через море. Можемо припустити, що він переправляв стільки, скільки могло вміститися з ним у чаші Геліоса, плаваючи туди-сюди, поки все стадо не опинилося на березі Північної Африки. На згадку про свою велику подорож він спорудив два величезні стовпи з каменю: один — на північному, іберійському боці протоки, що є виходом із Середземного моря в Атлантику, інший — на південному, марокканському боці. Донині Геркулесові стовпи зустрічають мандрівників, які проходять через цю протоку. Африканський стовп називається Сеута60, а іберійський відомий як Гібралтарська скеля.
60 Мається на увазі гора Абіла, що розташована поруч із містом Сеута.
Гераклу знадобилося надзвичайно багато часу, щоб доправити худобу до Еврістея. Він гнав її через Іспанію та Країну Басків, через південну Францію та північну Італію і вниз узбережжям Далмації, поки рідні гори та долини Греції не повідомили йому, що він вже наближається до домівки. Але розлючена Гера відправила вниз хмари ґедзів, чиї болісні укуси змусили стадо стрибати, тупати й розбігтися по всій материковій Греції61. Гераклові вдалося зібрати більшість із них, але це був дуже стомлений і змучений дорогою Геракл, який провів стадо через ворота Тиринфа у двір палацу царя Еврістея.