61 Її улюблене покарання. Вона вчинила те саме з коханкою Зевса Іо. Богиня Місяця Селена також послала ґедзя, щоб той ужалив Ампела, коханого Діоніса.
— Боги милосердні, — сказав Еврістей, погладжуючи свою бороду. — Це все? Я думав, що стадо Геріона нараховує понад тисячу голів, але навіть моєму нетренованому оку здається, що тут не більше п’яти чи шести сотень.
— Це все, що залишилося, — сказав Геракл. — А тепер мою службу у вас закінчено. Я виконав усе, що ви від мене вимагали, і навіть більше. Настав час вам звільнити мене від мого рабства і дозволити мені повернутися додому вільною людиною, яка спокутувала свій злочин.
Еврістей лиховісно розсміявся.
— О ні. Я так не думаю, — мовив він. — Ні, ні. Ти все ще винен мені два подвиги.
— Ви сказали десять завдань, і я виконав десять завдань.
— Ах, але згадай Другий подвиг, — сказав Еврістей. — Твій небіж Іолай допоміг тобі перемогти Гідру. Якби він не припікав рану від кожної відрубаної голови, ти б ніколи не досяг успіху. Ми домовлялися, що ти будеш виконувати кожне завдання самотужки та без сторонньої допомоги. Тому ми не можемо зарахувати тобі Гідру.
— Це обурливо!
— Тихше, стримуй свій знаменитий норов, Геракле. Ти знаєш, що сталося з Мегарою та вашими дітьми.
Еврістей насолоджувався цією миттю. Він облизнув свої губи, коли Геракл присоромлено замовк.
— Також є питання щодо тих стаєнь в Еліді. Ти прийняв нагороду від царя Авгія, чи не так?
— Ну, так, але...
— Це означає, що ти виконував це завдання не як частину свого покаяння переді мною, а як найманий робітник. Це теж неможливо зарахувати.
— Але він мені не заплатив!
— Це не має значення. Вимагаючи у нього оплату, ти порушив умови нашої угоди. Тож твої десять подвигів стали дванадцятьма.
Певна річ, саме Гера — через одну зі своїх жриць — прошепотіла ці жорстокі формальності на вухо Еврістею.
Геракл опустив свою голову. Він розумів: якщо він втратить самоконтроль і накинеться на царя чи просто піде геть, тоді всі його зусилля й біль останніх десяти років будуть марними. Безсмертя, обіцяне йому Дельфійським оракулом, може стати його лише в тому разі, якщо він очиститься від своєї провини, і тільки його боягузливий родич Еврістей, цей усміхнений деспот, ця жорстока посудина Гери, міг це зробити. Безсмертя як таке його не цікавило, але з безсмертям він напевно зміг би спуститися в Підземний світ і забрати звідти Мегару та їхніх дітей.
— Враховуючи ту мізерну кількість худоби, яку тобі вдалося пригнати мені сьогодні, тобі взагалі пощастило, що я не накажу виконати ще три завдання, — сказав Еврістей. — Насправді я мав би так зробити, але, на твоє щастя, я трискайдекафоб. Отже, якщо ти закінчив скиглити й нарікати, я оголошую твоє одинадцяте завдання. Принеси мені золоті яблука Гесперид.
11. Золоті яблука Гесперид
Геспериди, німфи вечора, були трьома прекрасними доньками богині ночі Нікс та бога темряви Ереба, які першими виникли з безформного Хаосу. Було відомо, що Геспериди доглядали сад, в якому росла яблуня, чиї золоті яблука дарували безсмертя тому, кому пощастило з’їсти хоча б одне з них. Сама Гея, богиня землі й мати всього, подарувала кілька яблук Зевсу й Гері на їхньому весільному бенкеті, а тепер Гера поставила ще одну жахливу дитину Тифона й Єхидни, стоголового дракона Ладона, охороняти це дерево.
Проте головною проблемою, з якою зіткнувся Геракл, був навіть не дракон, який обвивався навколо яблуні, — такі перешкоди були для героя звичною справою, — а те, що ніхто не мав ніякого уявлення, де саме розташований Сад Гесперид. Одні казали, що він десь далеко на північ від Середземного моря, у крижаному царстві гіпербореїв, інші стверджували, що він лежить на захід від Лівії.
У північній Європі Геракл зіткнувся з німфами річки Ерідан62. Вони спонукали його звернутися за порадою до Нерея, одного з морських старійшин63.
62 Можливо, Рейн, можливо, Дунай. Дехто навіть стверджує, що ця річка текла десь на легендарних Кассітеридах, «Олов’яних островах», під якими, ймовірно, тоді мали на увазі сучасні Британські острови. Якщо Геракл справді відвідав Британію, то, ймовірно, у Корнволлі він винайшов перетягування каната.