Минула ціла ніч і цілий день, перш ніж Геракл перестав чути ревіння, виття і прокльони титана. Через багато років, коли дні богів добігали кінця, Зевс змилосердивсь і перетворив Атласа на гори, які досі носять його ім’я. Вони донині тримають своїми плечима небо над Марокко.
Еврістей знав, що не зможе залишити собі яблука. Жриці Гери та Афіни наполягали на тому, щоб їх повернули. Їх залишили в храмі Афіни на ніч, а вранці вони вже зникли. Афіна сама віднесла їх до Саду Гесперид.
Але ці жадані золоті яблука ще не закінчили з людством.
Тим часом на вустах Еврістея з’явилася неприємна посмішка, поки він розмірковував, яким буде дванадцяте й останнє завдання. Дванадцяте й найостанніше завдання.
— Принеси мені... так, дай мені подумати... так. Принеси мені... — Еврістей насолоджувався тією напруженою тишею, що запала в тронній залі, поки він розтягував свою драматичну паузу. — Принеси мені... — сказав він, розглядаючи свої нігті, — принеси мені Кербера.
Зойк придворних перевершив його очікування. Але Гераклові вдалося зіпсувати момент.
— О, Кербера? — сказав він, і навіть якби додав: «І це все?», то навряд чи зміг би сильніше зіпсувати драматичну атмосферу великого оголошення Еврістея. — Гаразд. Просто так чи на повідці?
— Як вийде! — різко сказав Еврістей. А потім, різко змахнувши рукою, додав: — А тепер геть із моїх очей.
12. Кербер
Насправді безтурботність Геракла була демонстрацією бравади. Коли він почув, чого від нього вимагає Еврістей, його серце підскочило й забилося об його ребра, як тхір, який потрапив у клітку. Кербер, пекельний пес, був іще однією з тих гротескних мерзот, породжених союзом Тифона та Єхидни. Геракл вже вбив сестру Кербера Гідру та його братів Ортра і Ладона. Можливо, Кербер цього не знав. Можливо, ці монстри не відчували ніякої прихильності до своїх братів і сестер. Геракл не сумнівався, що він зможе підкорити дикого триголового пса, але вивести його з царства Аїда було вже зовсім іншою справою. Цар мертвих напевно поставить на його шляху нездоланні перешкоди.
Поки Геракл ішов геть від палацу Еврістея, в голові в нього сформувався туманний план. Якщо він хоче безпечно покинути Підземне царство разом із Кербером, йому краще задобрити Аїда. А найближчий шлях до того, що вважалося серцем Аїда, лежав через його дружину Персефону. Шість місяців на рік вона правила поруч із ним як цариця Підземного світу. Тоді як у Верхньому світі її мати Деметра, богиня родючості, оплакувала втрату своєї улюбленої доньки, і весь ріст і життя, які були відповідальністю Деметри та її даром світу, повільно перетворювалися на суху смерть осені та безплідний холод зими. А коли після шести місяців унизу Персефона підіймалася з Царства мертвих, прокидалося нове життя та бруньки весни, за чим наставало родюче, плідне й урожайне літо, поки для Персефони не наставав час повертатися до Підземного світу, і тоді весь цикл починався заново.
З роками греки навчилися святкувати цей щорічний ритм смерті та оновлення в ритуалі, відомому як Елевсінські містерії. Це була драматична та церемоніальна вистава про викрадення Аїдом Персефони та її спуск у його царство, відчайдушні пошуки Деметри своєї доньки і, нарешті, її повернення до Верхнього світу. Геракл вважав: якщо його посвятять у цей ритуал, це викличе прихильність цариці Підземного світу, а тоді з її допомогою він зможе дістати дозвіл в Аїда і вивести його улюбленого пса на денне світло.
Жерці, жриці та ієрофанти Елевсіна на чолі з Евмолпом, засновником і лідером цього ордену, задовольнили прохання Геракла та належним чином утаємничили його в деталі свого культу, присвяченого росту, смерті та відродженню70.
70 Інша версія розповідає, що він поїхав до Аттики заради цієї церемонії та що йому потрібно було стати громадянином Афін, аби пройти цей ритуал. Можливо, це жителі Афін таким чином бажали присвоїти собі найвеличнішого з усіх героїв, величнішого навіть за їхнього улюбленого Тесея.
Тепер Геракл вирушив до мису Тенарон на Пелопоннесі, найпівденнішої точки всієї Греції71, де можна було знайти печеру, яка слугувала одним із входів до Підземного царства. Там його зустрів архипсихопомп, головний провідник мертвих душ, сам Гермес, який запропонував супроводжувати героя. Ніхто краще за нього не орієнтувався в численних печерах, проходах, галереях і залах царства Аїда.