— Ти підеш зі мною, Кербере. Усі діти Єхидни й Тифона вже загинули, за винятком тебе, бо у тебе є мета й роль, яку ти маєш грати у великій таємниці смерті. Але спершу мені потрібна твоя допомога у Верхньому світі.
Кербер висунув свої язики й провів лапою по руці Геракла.
— То ти готовий іти зі мною? Ти втомився. Тоді я понесу тебе.
Веселість Гермеса змінилася здивованим захопленням, коли він побачив, як Геракл підняв Кербера й поклав його собі на плечі.
— З таким же зусиллям, наче він звичайний вовняний шарф, — сказав до себе Гермес.
Коли Геракл увійшов до тронної зали з Кербером, який біг поруч із ним, Еврістей отримав іще одну нагоду застрибнути в кам’яний піфос.
— Відведи його назад, відведи його назад! — його нажаханий голос лунав усередині глека.
— Справді? — запитав Геракл. — Ви не хочете привітатися з ним? Побачити, як він робить свої трюки?
— Йди геть!
— Тепер я вільний від вас? Чи достатньо я зробив?
— Так.
— Гучніше, щоб почув увесь двір.
— Так, будь ти проклятий. Ти вільний. Ти зробив усе, що тебе просили. Я відпускаю тебе.
Вдаривши ногою глек, від чого в Еврістея, мабуть, дзвеніло у вухах іще цілий тиждень, Геракл пішов із палацу разом із Кербером. Вони попрощалися біля воріт пекла74.
74 Кажуть, там, де впала слина Кербера, виріс аконіт, смертельна отрута, яку іноді називають вовкобій чи вовча кара.
— Прощавай, ти, жахливий звірюко, — сказав зворушений Геракл. — Самі лише боги знають, що я тепер робитиму.
— Ні, не знають, — мовив Гермес, виходячи з тіні зі зброєю Геракла. — Це тобі вирішувати. Все, що знає наш батько Зевс, — це те, що ти зробиш багато великих справ і, можливо, навіть одного дня врятуєш Олімп.
Після подвигів: злочини й образи
Перше, що зробив Геракл, звільнившись од рабства Еврістея, — це вирушив на пошуки дружини75. До нього дійшла звістка, що цар Ехалії Евріт влаштовує змагання зі стрільби з лука, і переможець змагання отримає руку його прекрасної доньки у шлюбі. Геракл не міг бути більш задоволеним цією новиною. Евріт був тим самим чоловіком, який навчив його натягувати тятиву лука та стріляти з нього, коли він був іще дитиною, і з нього вийшов би чудовий тесть.
75 Здається, він на мить забув про свій план повернути власну дружину зі світу мертвих і про свою обіцянку взяти за дружину сестру Мелеагра Деяніру.
Він узяв участь у змаганнях і (на цей раз не використовуючи стріли з наконечником із отрутою Гідри) легко показав найкращі результати. Коли Евріт це побачив, він відсторонив Геракла від змагань.
— Але чому? — Геракл був пригнічений. — Я думав, що ви пишатиметеся своїм учнем і будете щасливі мати мене за зятя.
— Після того, що ти зробив із Мегарою та своїми власними дітьми? — сказав Евріт. — Щоб моя улюблена донька Іола вийшла заміж за дружиновбивцю? За дітовбивцю? Ніколи.
Син Евріта Іфіт захоплювався Гераклом і благав батька від імені героя, але цар не бажав це слухати. Геракл пішов геть, обіцяючи вчинити страшну помсту. Можливо, він забрав із собою частину призової худоби Евріта, а може, й ні. Приблизно в той самий час зникло безвісти дванадцять голів його стада. Іфіт вирушив до Тиринфа, щоб зустрітися з Гераклом і домовитися про їхнє повернення, але під впливом свого чергового жахливого нападу люті Геракл убив юнака, скинувши його з муру міста76.
76 Див. післямову «Напади люті Геракла», щоб дізнатися про це більше.
Боги покарали його за цей злочин проти ксенії, або «гостьової дружби», наславши на нього хворобу77. Знову перебуваючи в пошуках очищення та спокути, Геракл відвідав царя Пілоса Нелея та попросив його виконати необхідні обряди, на які мають владу помазані царі78. Але Нелей був давнім другом Евріта. Іфіт був для нього як другий син, тож він категорично відмовився очищувати Геракла від його вбивства. Наш герой залишив Пілос, заприсягнувшись помститись і Нелею.
77 Ми не знаємо, які саме боги. Це здається трохи прямолінійним для Гери, тому, можливо, це був Зевс, для якого ксенія була священною.
78 Нелей був братом царя Пелія з Іолка, що був батьком Алкести.
У Геракла з’явилися дві нові образи. Вони були додані до його старої яловичини (буквально) з Авгієм, який відмовився платити обіцяну винагороду у вигляді худоби за вичищення його брудних стаєнь; також Геракл не забув, як Лаомедонт Троянський порушив своє слово, коли він урятував його доньку Гесіону від морського чудовиська, посланого Посейдоном.