— Евріт, Нелей, Авгій і Лаомедонт, — бурмотів він собі під ніс, прямуючи до Дельф. — Вони всі заплатять.
У Дельфах він став на коліна перед оракулом.
— Мені потрібно очиститися. Скажіть мені, що я маю для цього зробити.
— Ти нечистий, — сказала жриця, яку звали Ксеноклея79. — Ти вбив свого гостя. Ми нічого не можемо тобі сказати, доки ти не очистишся.
79 Особливо влучне ім’я, враховуючи злочин Геракла проти ксенії, або гостьової дружби. Адже Ксеноклея — ім’я, що прославляє незнайомця або гостя.
— Саме тому я й прийшов до вас. Щоб ви сказали мені, як я можу очиститися.
Ксеноклея не сказала на це ані слова.
У цю мить Геракл утратив своє самовладання і вирвав із її рук священний триніжок.
— Хай тебе чорти вхоплять, — крикнув він. — Я піду і створю свого власного оракула.
Аполлон одразу спустився з Олімпу, щоб навести лад у своєму храмі. Але невдовзі Геракл почав кричати на бога й викликати його на двобій. Тільки Геракл міг наважитися на таке.
Зевс розняв пару своєю громовицею. Зведені брати неохоче потиснули один одному руки. Геракл повернув триніжок, і Ксеноклея, за наказом Аполлона, дала Гераклові ту пораду, яку він шукав.
— Єдиний спосіб очиститися від убивства Іфіта — це знову піти в рабство, — сказала вона. — Протягом трьох років ти маєш беззаперечно служити іншому. Платня, яку ти заробиш за цей час, піде Евріту як компенсація за втрату його сина.
Невже це ніколи не закінчиться? Дванадцять років він був у рабстві в Еврістея, а тепер його засудили ще на три роки? Можна сказати, що Геракл накликав усе це на себе сам, убивши Мегару та своїх дітей і перекинувши беззахисного Іфіта через мур. Так само можна відповісти на його захист, що він діяв під впливом марення, яке наслала на нього мстива Гера. Або хтось може припустити, що він був людиною, яка народилася з певною хворобою, що робила його сприйнятливим до нападів люті та галюцинацій. Можна ще додати, що його докори сумління завжди спонукали його шукати чесної спокути. Але хоч як би сильно хтось бажав пробачити Геракла, потрібно також визнати, що, незважаючи на напади люті чи їхню відсутність, марення чи їхню відсутність, каяття чи його відсутність, він усе ще був здатний плекати найбільш непримиренну образу. Це нове покарання лише посилило його мстиві наміри. Евріт, Нелей, Авгій і Лаомедонт мусять заплатити.
Але спершу Геракл мав підкоритися цьому новому періоду покори. Домовленість із Ксеноклеєю полягала в тому, що він стане власністю цариці Лідії Омфали80, яка одноосібно правила своїм королівством після смерті свого чоловіка, гірського царя Тмола81. Здавалося, що вона отримувала збочену насолоду від приниження свого нового раба. Понад усе їй подобалося носити його велику палицю, а також шкуру й голову Немейського лева, які тривалий час були фірмовим костюмом Геракла. Більше того, вона наказала, щоб Геракл одягався лише в жіноче вбрання, поки перебував у неї на службі. Незважаючи на це приниження чи — хто знає, можливо, саме через нього — Геракл закохався в Омфалу, слухняно носив жіночий одяг, захищав королівство Лідія від розбійників і чудовиськ, які загрожували його миру, і навіть зачав від неї сина82.
80 Ім’я Омфала може бути пов’язаним із грецьким словом ομφαλός («омфалос»), що означає «пуп», воно також може означати «ґудзик», що вписується у розповідь про переодягання. Воно також означає «бос», що цілком доречно, але для греків це ім’я, певна річ, не мало такого подвійного значення.
81 Один із суддів музичного змагання між Паном і Аполлоном, під час якого Мідас виставив себе віслюком.
82 Згідно з Геродотом, «батьком історії», який жив у V ст. до Р. Х., нащадки цього сина (різні джерела називають його Агелаєм або Ламасом) правили Лідією протягом двадцяти двох поколінь. Найвідомішим монархом цієї династії був король Крез, який правив у VI ст. до Р. Х. і був таким же заможним, як... і він сам.
Коли минуло три роки, Омфала взяла платню, яку за цей час мав би заробити Геракл за свої послуги, і запропонувала її Евріту, як наказала Ксеноклея. Він із презирством відмовився від цих грошей:
— Я втратив сина та дванадцять голів худоби, а ви пропонуєте мені трирічну платню?
Нарешті звільнившись і діставши можливість стати на стежку помсти, Геракл зібрав військо й відплив, аби помститися ворогові, який перебував найближче: царю Трої Лаомедонту. Його супроводжували давні друзі, брати Теламон і Пелей, які були присутні, коли Лаомедонт відмовився віддати свій борг Гераклові. Вони розграбували місто та вбили царя й увесь царський рід, за винятком Гесіони, яку віддали Теламонові за наречену83. Геракл також пощадив наймолодшого з синів Лаомедонта, принца Пріама, якого залишили керувати тліючими руїнами колись прекрасного міста84.